Паспорт Нансена
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Па́спорт На́нсена — це міжнародний документ, що посвідчував особу власника, і вперше почав видаватися Лігою Націй для біженців без громадянства.
Цей документ був розроблений 1922 року норвежцем Фрітьофом Нансеном комісаром Ліги Націй у справах біженців. На початках він видавався росіянам, а згодому й іншим біженцям, котрі не могли отримати звичайного паспорта.[1] У 1942 році цей паспорт визнали уряди 52 країн світу і він стався першим переїзним документом для біженців.
Було видано близько 450 000 паспортів Нансена з метою допомогти біженцям без громадянства знайти притулок у належній країні. Цей документ став предтечею для Проїзного документа біженця, ратифікованим Конвенцією ООН про статус біженців 1951 року.
Міжнародний Офіс Нансена з питань біженців отримав 1938 року Нобелівську премію за зусилля в поширенні паспорта Нансена. [2]
[ред.] Дивіться також
[ред.] Джерела
- ↑ http://www.xs4all.nl/~pal/inventio.htm
- ↑ Англійський відповідник у Вікіпедії
