Патент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У широкому розумінні «патент» є комплексом виключних прав на використання винаходу, які держава гарантує патентовласнику, тобто винахіднику або особі, якій винахідник передав виключні майнові права. Надання виключних прав державою здійснюється на заздалегідь визначений період часу в обмін на контрольоване та публічне розкриття патентовласником суттєвих ознак винаходу.

У вузькому розумінні «патент» є охоронним документом, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід ^[1].

Термін «патент» походить від латинського слова «patere», що означає «класти на огляд» (тобто — робити доступним для широкого загалу), а також від словосполучення «letters patent», що у середньовіччі означало документ, виданий монархом або урядом на засвідчення того, що певна особа чи підприємство мають виключні права або монополію на певний вид діяльності.

Зміст

1 Юридичний механізм дії
2 Умови патентоспроможності
3 Територіальний характер
4 Перший в історії незалежної України патент
5 Примітки
6 Корисні посилання

[ред.] Юридичний механізм дії

Попереджувальне маркування на катапульті для пілотів військових літаків, створеному компанією «Мартін». На табличці зазначено, що конструкція катапульти захищається різноманітними патентами, виданими у Великобританії, ПАР, Канаді та «інших країнах». Фото експонату з Музею військової авіації у Дюбендорфі

Патент діє на території тієї держави, яка його видала. Патент может бути виданий на ім'я автора або іншої фізичної чи юридичної особи (за умови їх згоди).

Патент надає правовласнику виключне право забороняти іншим порушувати патент. Лише патентовласник може надати згоду на використання винаходу або передати виключні майнові права на використання патенту. Однак патент не обов'язково надає винахіднику право використовувати запатентований винахід. У тому випадку, якщо патент виданий на вдосконалення до винаходу, який охороняється патентом, власник патенту на вдосконалення не зможе розпочати виробництво вдосконаленого винаходу не отримавши дозволу від власника патенту на оригінальний винахід.

В деяких країнах існує набір законодавчих актів, які дозволяють державі у випадках, коли винахід має особливо важливе значення для країни, але з патентовласником не досягнуто угоди про видачу ліцензії або передачу патенту, примусово викуповувати патент з виплатою винагороди власнику. Як спосіб захисту патентовласника, законодавством багатьох країн передбачені штрафні санкцій при ввезенні на територію країни виробів, в яких втілено аналогічний винахід (штрафи, накладання арешту на ввезені товари, пред'явлення позову про відшкодування збитків, тощо).

[ред.] Умови патентоспроможності

Видача патентів відбувається у відповідності з нормами патентного права кожної країни. До винаходу пред'являються вимоги щодо «винахідницького рівня», «прогресивності», «придатності до використання», тощо при обов'язковості новизни. Фактори, які впливають на новизну, в різних країнах є різними. Так, наприклад, в одних країнах на новизну впливає будь-яке опублікування та використання ідеї винаходу, назалежно від того де ці обставини мали місце — всередині країни чи за кордоном. В інших країнах, на новизну впливає опублікування ідеї всередині країни чи за кордоном але використання всередині країні або лише обставини, які мали місце всередині країни.

[ред.] Територіальний характер

Територіальний характер дії патенту переборюється завдяки укладанню міжнародних угод, наприклад, Конвенція про єдине патенте право країн ЄС.

[ред.] Перший в історії незалежної України патент

Патент на винахід № 1 був виданий Державним патентним відомством України 30 листопада 1992 року. Цей патент охороняв спосіб отримання антифрикційного матеріалу для поверхонь тертя. Власником патенту став Микола Костянтинович Ященко. Станом на 2007 рік цей патент вже не є чинним^[2].