Паузник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Па́узник або Па́взник — термін (вживаний паралельно з терміном «дольник» від «доля» — частка), який означає метроряд, розбудований на дво- і трискладових стопах силабо-тоніки.
В них часом бракує одного або двох складів. У живому звучанні їх відсутність компенсується або павзою, або розтягненою вимовою сусідніх складів, або посиленням їх наголошеності, найчастіше — всіма названими засобами:

В свя́то — де́нь, розі́рваний на́двоє

Де́нь з мале́нькою па́взкою.

Ра́нок, що мо́лодість на́шу нага́дує,

Ве́чір, що́ видається ка́зкою (М. Семенко).

Є два основні варіанти схематичного запису цієї стопи — традиційний (ліворуч; павза позначена леймою — V, тобто — «леймічний вірш») і той, що ним користуються прибічники статистичного віршознавства (праворуч; рискою позначається ікт, цифрою — кількість міжіктових, ненаголошених складів):

/—́UV/—́VU/—́UU/—́UU/………-1-1-2-2

/—́VU/—́UU/—́UU/………………-1-2-2

/—́UU/—́UU/—́UU/—́UU/………-2-2-2-2

/—́UV/—́UU/—́UV/—́UU/………-1-2-1-2

Обидва варіанти свідчать: третій рядок цього катрена класичний дактиль, павзник має дактилічну основу. Можуть бути також хореїчна, ямбічна і т.п. основи.
Прихильники тактометричного віршування вважають, що у паузника спрацьовують закони тактовика, що дає підстави розглядати перший як різновид другого.

[ред.] Література

• Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 541