Подолян Микола Петрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мико́ла Петро́вич Подоля́н (24 вересня 1923, с. Підзамче, тепер у складі Кам’янця-Подільського) — український поет, публіцист. журналіст. Член Національної спілки письменників України (від 1956). Член Національної спілки журналістів України (від 1961).
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Мати Євдокія Мартинівна Грабченко (1900 — 1989) була вчителькою. З Кам'янця-Подільського Микола невдовзі переїхав у с. Вахнівці Староушицького району, а на початку 1930-х у с. Карачиївці Віньковецького району, де вчителювала його мати.
Першого вірша надрукував 1940 у Віньковецькій районній газеті. Закінчив 1940 середню школу у Віньківцях і вступив до Українського комуністичного інституту журналістики в Харкові, звідки добровольцем пішов на фронт. Був кулеметником. Після тяжкого поранення в листопаді 1941 (с. Дяково на Луганщині) та виходу зі шпиталю навчався (1942—1943) на історико-філологічному факультеті Саратовського університету.
Після визволення території України працював кореспондентом газети «Комсомольское знамя», секретарем Диканського районного комітету ЛКСМУ. У січні 1945 повертається у Віньківці, працює відповідальним секретарем у районній газеті «Радянський патріот» (до жовтня 1946), вступає до партії.
1946—1953 — власний кореспондент, а з грудня 1949 відповідальний секретар газети «Радянське Поділля» (Хмельницький).
За направленням Хмельницького обкому партії навчався 1953—1956 у Москві у Вищій партійній школі на відділенні журналістики. Після цього працював завідувачем відділу і відповідальним секретарем газети «Радянська культура» (1956—1958), відповідальним секретарем і заступником головного редактора журналу «Україна» (1958—1969), головним редактором журналів «Соціалістична культура» (липень 1969 — липень 1972), «Україна» (липень 1972 — грудень 1984).
Від лютого 1987 — старший викладач кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київского університету імені Тараса Шевченка. Головний редактор газети «Патріот» Інституту журналістики.
[ред.] Твори
- Збірки поезій
- «Співає Поділля» (1954),
- «Зацвіли каштани» (1960),
- «Люблю» (1962),
- «Чому пахнуть квіти» (1963),
- «Душа і дума» (1964),
- «Наснага» (1966),
- «Зоря-зоряниця» (1971),
- «Обрії любові» (1973),
- «Джерела б’ють» (1976),
- «Утвердження» (1977),
- «Вірю в молодість» (1979),
- «Червоні гвоздики» (1982),
- «Вибране» (1983),
- «Світанковий грім» (1985),
- «Вишневий сніговій» та ін.
- Збірка публіцистичних статей і нарисів
- «З думою про Леніна» (1980).
Поезії Подоляна перекладено російською, білоруською, узбецькою, німецькою мовами.
Окремі твори покладено на музику.
[ред.] Відзнаки та премії
- Заслужений працівник культури України (1973).
- Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1979) за публіцистичні статті та памфлети в періодичній пресі 1976—1978. Про це присудженя сатирик Олег Чорногуз висловився так: «Діаспора надсилала вічно нескореному письменнику і громадянину, патріоту України — Борису Антоненку-Давидовичу посилки з харчами, аби він вижив при тоталітарному режимі. За свої «викривальні» статті про ці харчі, про канадійську чи американську гуманітарку отримав Шевченківську премію Микола Подолян».
- Республіканська премія імені Ярослава Галана (1970) за публіцистичний нарис «Революція перемогла» (1968).
- Нагороджено орденами
- Вітчизняної війни другого ступеня (1945),
- «Знак Пошани» (1971, 1982),
- Вітчизняної війни першого ступеня (1985).
[ред.] Література
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 347.
- Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 279.
- Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 216.
- Письменники України. – Дніпропетровськ, 1996. — С. 238.
- Письменники Хмельниччини: Бібліографічний покажчик. — Хмельницький, 1989. — С. 37.
- Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 431—432.
- Микола Подолян: Біографічна довідка // Подолян М. Джерела б’ють. — К., 1976. — С. 218.
- Про присудження Державних премій Української РСР ім. Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтва і архітектури 1979 року // Україна. — 1979. — 18 березня (№ 11). — С. 7.
- Моргаєнко П. Пісня братерства // Подолян М. Джерела б’ють. — К., 1976. — С. 3—8.
- Логвиненко М. Пісня любові // Подолян М. Вибране. — К., 1983. — С. 5—13.
- Ковнер О. Джерела б’ють // Прапор Жовтня (Кам’янець-Подільський). — 1986. — 3 вересня. — С. 4.
- Гомонять в акордах почуття // Мацько Віталій. Злотонить. — Кам’янець-Подільський, 1994. — С. 52—55.
