Пріцак Омелян Йосипович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Омеля́н Йо́сипович Пріца́к (1919—2006) — український історик, мовознавець, орієнталіст. Закінчивши навчання на історичному факультеті Львівського університету (1940), він став продовжувачем традицій історичної школи М. Грушевського та сходознавчих студій свого безпосереднього наставника А. Кримського. Упродовж 1936—1939 рр. О. Пріцак виконував обов'язки секретаря Комісії нової історії України Наукового товариства ім. Т. Шевченка. У 1940—1941 рр. працював на посаді молодшого наукового співробітника Львівського відділу Інституту історії України та навчався в аспірантурі Інституту мовознавства АН УРСР, де наукове керівництво обдарованим молодим ученим здійснював академік А. Ю. Кримський.
У воєнні та післявоєнні роки О. Пріцак продовжив навчання у Берлінському (1943—1945) та Геттінгенському (1946—1948) університетах. Згодом працював доцентом і професором університетів у Геттінгені, Гамбурзі, в університеті штату Вашингтон (м. Сіетл), Гарвардському університеті. Видатний український учений відомий як дійсний член НТШ, УВАН, Турецької академії мови, Національної академії наук і мистецтв США, Латвійської академії, численних міжнародних наукових товариств. Був президентом Міжнародного товариства з вивчення мов, культури й історії угро-фінських та алтайських народів (1958—1965). Засновник Українського наукового інституту в Гарвардському університеті і його директор упродовж 1968—1989 рр. 1990-го О. Пріцака обрали іноземним членом НАН України, у 1991—1998 рр. — директор Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Редактор багатьох наукових часописів, зокрема журналу Ural-Altaische Jahrbuch і видавничої серії Slavo-Orientalia.
О. Пріцак відомий у світі як один зі співзасновників Міжнародної асоціації україністів (1989), керівник її археографічної комісії. Завдяки його невтомним зусиллям розпочато упорядкування «Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства». О. Пріцак був одним з ініціаторів перевидання багатотомної «Історії України-Руси» М. Грушевського (1991—1998). Саме з його аналізу історіософії великого українського історика і першого Президента України розпочинався перший том видання. З 1998 р. О. Пріцак постійно жив і працював у США.
Наукові зацікавлення вченого охоплювали надзвичайно широке коло питань історії України, Східної Європи, Азії, алтайської, тюркської та слов'янської філології. В українській історіографії чи не найвідомішою стала концепція О. Пріцака про походження Русі, зв'язок давньої історії України та тюркомовного світу. Для вченого сама історія була передусім точною наукою і, як і всі точні науки, «абстрактною інтелектуальною дисципліною».
