Свиридов Георгій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Свірідов Г. В.

Георгій Васильович Свірідов (16 грудня 1915, Фатеж - 6 січня 1998, Москва) - радянський композитор і піаніст. Народний артист СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1975). Лауреат Сталінської премії (1946), Ленинскої премії (1960) та Державної премії СРСР (1968, 1980). Нагороджений двома орденами Леніна.

[ред.] Життя і творчість

Народився 3 (16) грудня 1915 у Фатеже (Курська губернія) у родині поштового службовця. Батько загинув під час Громадянської війни. Після закінчення музичної школи в Курську вчився в ленінградському 1-м музичному технікумі, а з 1936 - на композиторському факультеті Ленінградської консерваторії, яку закінчив по класу композиції (учився в П. Б. Рязанова та Д.Д. Шостаковича).

З 1956 жив у Москві; працював у театрі й кіно, в 1962-1974 секретар правління Союзу композиторів СРСР, одночасно в 1968-73 1-й секретар правління Союзу композиторів РСФСР.

Дарування композитора, своєрідність його творчої індивідуальності найяскравіше проявила себе в області вокальної музики. Камерно-вокальні й вокально-симфонічні твори на слова А.С. Ісаакяна ("Країна батьків", поема для тенора й баса з фортепіано, 1950), Р. Бернса (цикл пісень, 1955), С.А. Єсеніна ("Поема пам'яті С. Єсеніна" для тенора, хору й симфонічного оркестру, 1955-56; цикл пісень "У мене батько селянин" для тенора, баритона з фортепіано, 1956, і ін.), В. В. Маяковського ("Патетична ораторія" для баса, хору й оркестру, 1959; Ленінська премія, 1960), а також хори на слова російських поетів (1958, 1967) окреслюють найважливішу тему творчості композитора - тему Батьківщини.

На основі глибокого прочитання поезії різних епох і народів, насамперед російської, Свірідов істотно оновив багато вокальних жанрів. Стиль Свірідова, міцно пов'язаний із традиціями російської класичної й радянської музики, надзвичайно самобутній. Значною мірою він визначається широкою опорою на селянський фольклор у сполученні із прийомами музичної мови 20 століття.

Музика Свірідова відрізняється відточеною простотою, національною характерністю пісенних мелодій і гармонічної мови, блиском і барвистістю оркестрового колориту, строгим відбором й економією виразних засобів.

Тенденція до лаконізму, стисканню масштабів творів виявилася в "Курських піснях" (1964), у т.зв. маленьких кантатах "Дерев'яна Русь" (слова С. А. Єсеніна, 1964), "Сніг іде" (слова Б. Л. Пастернаку, 1965), "Весняна кантата" (слова Н. А. Некрасова, 1972), у хоровому "Концерті пам'яті А.А. Юрлова" (1973) і ін.

Серед інших творів - музичні комедії, у тому числі "Вогники" (1951), тріо для скрипки, віолончелі й фортепіано (1945; Державна премія СРСР, 1946; 2-я редакція 1955), музика до фільмів і спектаклів драматичних театрів.

[ред.] Твори

7 маленьких п'єс для фортепіано (1934—1935)
6 романсів на слова О.Пушкіна (1935)
7 романсів на слова М.Лермонтова (1938)
Концерт для фортепіано з оркестром №1 (1936—1939)
Камерна симфонія для струнних (1940)
з романси на слова О.Блока (1941)
Концерт для фортепіано з оркестром №2 (1942)
«Отелло», по трагедії В.Шекспіра (1942)
Музична комедія «Розкинулось море широко» (1943)
Соната для фортепіано (1944)
Романси для голосу й фортепіано на вірші Вільяма Шекспіра (1944-60)
Квінтет для фортепіано й струнних (1945)
Тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1945, ред. 1955)
Струнний квартет №1 (1945—1946)
2 Партіти для фортепіано (1946 — ред. 1957, 1960)
Струнний квартет №2 (1947)
Дитячий альбом, 17 п'єс для фортепіано (1948 — ред. 1957)
Симфонія №2 (1949/незакінчена)
Вокальний цикл «Країна батьків» («Страна отцов») для тенора, баса й фортепіано на вірші А. І. Ісаакяна, складається з 11 романсів (1950)
Музична комедія «Вогники» ( «Огоньки» 1951)
Ораторія «Декабристи» на слова Олександра Пушкіна і поетів-декабристів (1954-55, не кінчена)
Романси для голосу й фортепіано на вірші Роберта Бернса у перекладах Самуїла Маршака (1955)
Романс для голосу й фортепіано «Мій батько селянин» («Мой отец крестьянин») на вірші Сергія Єсеніна (1956)
Вокально-симфонічна поема «Пам'яті Сергія Єсеніна» (1956)
«Патетична ораторія» на слова Володимира Маяковського (1959, Ленінська премія, 1960)
Вокальний цикл (поема) «Петербурзькі пісні» для чотирьох співаків-солістів, фортепіано, скрипки й віолончелі на вірші Олександра Блока (1961-69)
Музика для камерного оркестру (оркестрова версія Квінтету для фортепіано й струнних 1964)
«Курські пісні» для змішаного хору й оркестру, слова народні (1964; Державна премія, 1968)
«Пушкінський вінок» для хору з оркестром (1979)
Маленька кантата для хору й оркестру «Дерев'яна Русь» на вірші Сергія Єсеніна (1964)
Маленька кантата для хору й оркестру «Сніг іде» на вірші Бориса Пастернака (1965)
Маленька кантата для хору й оркестру «Смутні пісні» («Грустные песни») на вірші Олександра Блока (1965)
Романс «Ці бедні селища» («Эти бедные селенья») для голосу, фортепіано й гобоя на слова федора Тютчева (1965)
Сюїта «Час, уперед!» («Время, вперёд!») (1965)
«Маленький триптих» (1966)
Музика до пам'ятника загиблим на Курській дузі (1973)
«Весняна кантата» для хору й оркестру (1972)
Хоровий концерт «Пам'яті А. А. Юрлова» для змішаного хору, що співає без слів (1973)
Музичні ілюстрації до повісті Олександра Пушкіна «Заметіль» (1974)
Кантата «Ода Леніну» на слова Роберта Рождественського для читця, хору й оркестру (1976)
«Cast of Russia», поема на слова
7 маленьких п'єс для фортепіано (1934—1935)
6 романсів на слова О.Пушкіна (1935)
7 романсів на слова М.Лермонтова (1938)
Концерт для фортепіано з оркестром №1 (1936—1939)
Камерна симфонія для струнних (1940)
з романси на слова О.Блока (1941)
Концерт для фортепіано з оркестром №2 (1942)
«Отелло», по трагедії В.Шекспіра (1942)
Музична комедія «Розкинулось море широко» (1943)
Соната для фортепіано (1944)
Романси для голосу й фортепіано на вірші Вільяма Шекспіра (1944-60)
Квінтет для фортепіано й струнних (1945)
Тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1945, ред. 1955)
Струнний квартет №1 (1945—1946)
2 Партіти для фортепіано (1946 — ред. 1957, 1960)
Струнний квартет №2 (1947)
Дитячий альбом, 17 п'єс для фортепіано (1948 — ред. 1957)
Симфонія №2 (1949/незакінчена)
Вокальний цикл «Країна батьків» («Страна отцов») для тенора, баса й фортепіано на вірші А. І. Ісаакяна, складається з 11 романсів (1950)
Музична комедія «Вогники» ("Огоньки" 1951)
Ораторія «Декабристи» на слова Олександра Пушкіна і поетів-декабристів (1954-55, не кінчена)
Романси для голосу й фортепіано на вірші Роберта Бернса у перекладах Самуїла Маршака (1955)
Романс для голосу й фортепіано «Мій батько селянин» («Мой отец крестьянин») на вірші Сергія Єсеніна (1956)
Вокально-симфонічна поема «Пам'яті Сергія Єсеніна» (1956)
«Патетична ораторія» на слова Володимира Маяковського (1959, Ленінська премія, 1960)
Вокальний цикл (поема) «Петербурзькі пісні» для чотирьох співаків-солістів, фортепіано, скрипки й віолончелі на вірші Олександра Блока (1961-69)
Музика для камерного оркестру (оркестрова версія Квінтету для фортепіано й струнних 1964)
«Курські пісні» для змішаного хору й оркестру, слова народні (1964; Державна премія, 1968)
«Пушкінський вінок» для хору з оркестром (1979)
Маленька кантата для хору й оркестру «Дерев'яна Русь» на вірші Сергія Єсеніна для тенору і фортепіано (1977)
Гімни Батьківщині для хору (1978)
25 хоралів для Баса і фортепіано (1939—1979)
«Нічні хмари», кантата на слова Олександра Блока для мішаного хору a cappella (1979)
10 романсів на слова О.Блока (1972—1980)
«Ладога», поема для хору на слова A. Прокоф'єва (1980)
«Пісні важких часів», концерт для хору a cappella на слова Олександра Блока (1980—1981)
«Петербург», вокальна поема (1995)