Єсенін Сергій Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сергій Олександрович Єсенін (рос. Серге́й Алекса́ндрович Есе́нин, 3 жовтня 1895 — 28 грудня 1925) — один з найвідоміших російських поетів.
Єсенін Сергій
Народився Сергій Олександрович Єсенін у селі Константинові (тепер Єсеніно) Рязанської області 3 жовтня 1895 року у селянській родині. Дитинство Сергія пройшло в діда та баби (по матері). Їх виховання було переважно релігійним, що у значній мірі відбилося на ранній творчості поета. “Вірші – з 8 років. Учився багато, але нічого не закінчив” – писав пізніше про себе. В школі написав чимало віршів, які надсилав у московські та петроградські журнали. Потім і сам приїхав до Москви, де відвідував заняття літературно-музичного гуртка ім. Івана Сурикова, який об'єднував поетів — вихідців з народу.
Хоча Москва була охоплена революційним рухом, молодий поет не захоплювався робітничим життям і не поклав його в основу своєї творчості. Він тягнувся до зображання патріархального минулого Русі, зокрема села.
Згодом Сергій Єсенін переїжджає до Петрограда, де особисто знайомиться з О.Блоком. Це знайомство окрилило юнака. Йому тоді важко було розібратися у складному петроградському літературному житті: тут існувало багато напрямів (імажинізм, футуризм). У літературних салонах, де Єсенін читав свої вірші, його називали "селянським пастушком".
Популярність С.Єсеніна зростала, особливо після появи його першої збірки поезії Проводи у 1916 році.
Жовтневу революцію поет зустрів з піднесенням. У статті "Про себе він писав: У рою революції був цілком на боці Жовтня, але приймав усе по-своєму, з селянським ухилом.
Важливою стороною життя і творчості поета було його перебування за кордоном (з травня 1922 року по серпень 1923 року). У своїй Автобіографії він писав: Об'їздив усю Європу і Північну Америку. Задоволений більш за все тим, що повернувся у радянську Росію. Мені подобається цивілізація. Але дуже не люблю Америки…” Характерно, що на Заході С.Єсєніна вразило духовне убозтво. Змінилися його погляди на рідну країну. Адже повернувшись, побачив багато нового. І у своїй творчості став частіше звертатися до тематики соціалістичних перетворень. Твори С.Єсєніна проникали й у журнали Західної України.
Думав улітку поїхати в Італію, до Максима Горького. Але цей задум залишився нездійсненним: у ніч на 28 грудня 1925 року Сергій Єсенін покінчив життя самогубством.
Про причини цього дещо говорять його листи й останні вірші. Очевидно, поет не знайшов друзів у Москві. Гнітюча атмосфера була створена навколо поета.
[ред.] Єсенін та Україна
Цікава сторінка у творчості С.Єсеніна пов'язана з його любов'ю до української літератури, до творів Тараса Шевченка. Відвідавши у 1922 році Харків, Сергій Єсенін, напевно, добре ознайомився з "Кобзарем" і захопився ним. Про це свідчить його вільний переклад російською мовою уривка з шевченкової поеми "Княжна":
Село! В душе моей покой, Село в Украйне дорогой. И полный сказок й чудес. Кругом села зеленый лес Цветут сады, белеют хаты, А на горе стоят палаты. И перед крашеным окном В зеленых листьях тополя, А там все лес и все поля, И степь, и горы за Днепром, И в небе темно-голубом Сам Бог витает над селом.
