Сокальський кордон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Сокальський кордон» (від м. Сокаля на галицько-волинській межі) — умовний термін для визначення адміністративної межі між Галичиною й українськими північно-західними землями (Волинню і Холмщиною) за польської окупації 1920- 1939 рр.
З метою розбити і послабити життя українців у Польщі, польська влада не дозволяла на поширення діяльности українських установ і організацій, які діяли в Галичині: культурно-освітніх ("Просвіти", «Рідної Школи» та ін.), суспільних (Союзу Українок й ін.), фізкультурних («Січі», "Лугу", "Сокола" та ін.), економічних (1934 року відірвано понад 400 кооператив на північно-західних землях від їхньої централі у Львові — Ревізійного Союзу Українських Кооператив) тощо.
Конкордат Польщі з Апостольською Столицею 1925 року обмежив діяльність Гр.-Кат. Церкви Галичини (на півн.-зах. землях її вірні підпорядковані були римо-католицькому єпископу).
Діяльність українських політичних партій з централями у Львові була на північно-західних землях утруднена, а нормалізація (1935) до них не стосувалася.
Було також утруднене поширення за межі «Сокальського кордону» української книжки та преси, що видавалася в Галичині, і навіть обмін української людности.
