Ужевич Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

УЖЕВИЧ Іван Петрович (блр. Іван Ужэвіч, пол. Jan Użewicz; сам написав своє ім’я — Іωаннъ Ужевичъ Словянинъ, Ioannes Usevicius Sclavonus, Ioannes Ugevicius Sclavonus, Jan Użewic; у списку зарахованих студентів Краківського університету — Ioannes Petri Uzewicz) (10-і pp. XVII ст., можливо, Північна Волинь — після 1645 р.), український/білоруський мовознавець.

Біографія маловідома, крім того, що навчався 1637-41/42 у Краківському та 1641?-45? у Паризькому університетах. Студентом у Кракові уклав панегірик польською мовою з нагоди одруження Олександра Пшеленцького з Євою Рупньовською (1641). В історію філології Ужевич увійшов як учений, що перший лінґвістично опрацював українську/білоруську мову.

[ред.] Граматика Ужевича

Ужевич написав латинськомовний рукопис «Грамматыка словенская», відомий в двох варіантах, паризькому 1643 і арраському 1645. Збереглися обидва автографи пам’ятки; вперше видана в Києві 1970 І. Білодідом і Є. Кудрицьким. Праця Ужевича, частково основана на польській граматиці П. Статоріюса (Стоєнського), — перша граматика «руської» книжної (не церковнослов'янської) мови, спільної українцям і білорусам, яку автор називає «lingua popularis», тобто «народною мовою». Відповідно Ужевич допускає інколи українські і білоруські варіанти поряд один одного (напр., що і што, котрий і который), а також численні полонізми. І. Білодід (1970), М. Жовтобрюх (1976) та В. Німчук (1979) доводили, що живомовною основою книжної мови Ужевича була українська, натомість О. Соболевський (1906), В. Яґіч (1907), Дж. Дінґлі (1972) та Ю. Шевельов (1979) вважали, що вона була білоруська, можливо, південно-білоруська. О. Горбач припускає (1967), що Ужевич був вихіднем з українсько-білоруського прикордоння, можливо, з Підляшшя або північної Холмщини. В граматиці розкриваються також деякі особливості міжслов’янської церковнослов’янської мови, яку автор називає «священною» («святою», «lingua sacra»). У книзі помітний порівняльний аспект. Ужевич іноді показує особливості польської, чеської і хорватської мов. Можливо, Ужевич прагнув створити працю про абстрактну слов’янську граматичну систему. Це намагання співзвучне тодішній французькій граматичній думці, яка пізніше реалізувалася в універсальній граматиці А. Арно та К. Лансло. Автор часто підкреслено виділяє подібність або відмінність слов’янської і латинської структур, принагідно залучає факти з грецької та гебрейської (давньоєврейської) мов. У праці відчувається деякий вплив Мелетія Смотрицького. «Грамматыка...» Ужевича — непересічне явище в історії української лінґвістики. Українська мовна система в ній викладена вдало, хоч у автора виникали труднощі при тлумаченні деяких специфічних слов’яно-українських граматичних особливостей (напр., орудного і місцевого відмінків, дієприслівника) засобами латинської схеми й термінології.

[ред.] Розмова · Бесѣда

Як Г. Кайперт (2001) показав, автографом Івана Ужевича є також анонімний рукопис «Розмова · Бесѣда» (мовознавцями досі помилково датуваний кінцем XVI ст.), який, як і перший з рукописів «Грамматыки», зберігається в Французькій національній бібліотеці в Парижу. Це переклад знакомитого розмовника Н. Берлемонта паралельно (в двох колонках) на руську та церковнослов’янську мови. Над лівою, руською колонкою («Розмовою») написано «Popularis», над правою, церковнослов’янскою («Бесѣдою») — «Sacra». Мабуть, цим розмовником автор хотів на праксі продемонструвати читачам своєї граматики різниці між «народною» й «святою» мовами. Таким чином, тут є багато мовного матеріалу до граматики Ужевича, чого в їй самій (написаній на латинській мові) не вистарчає. Крім того, цей матеріал складається з щоденних діалогів, які написані на дуже живій мові. Розмовник видан у 2005 році разом із латинським оригіналом і паралельним польськомовним текстом.

[ред.] Твори

Obraz cnoty y sławy w przezacney fámiliey Ich MM. PP. Przyłęckich, wiecznemi czásy nieodmiennie trwájący. Ná wesoło fortunny akt małżeński przezacnych małżonkow Jego Mośći P. Alexandra z Przyłęka Przyłęckiego, y Jey Mośći Panny Ewy z Rupniowa Rupniowskiey, Aońskim piorem odrysowány y ná ućiechę nowemu Stadłu ofiarowány przez Jana Użewica sławney Akademiey Krákowskiey Studenta (Краків, 1641).
Граматика слов’янська (Франція, 1643; 1645).
Розмова • Бесѣда (Франція, сер. XVII ст.; ISBN 3876908922).

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. К., 1985.
Петегирич 1998 — Олександра Володимирівна Петегирич. Графіко-фонетичні особливості першого українського розмовника. // Матеріали міжнародної славістичної конференції пам’яті професора Костянтина Трофимовича (1—3 квітня 1998 року). — Т. 1. — Львів, 1998. — Стор. 76-79.

[ред.] Джерела

Білодід 1972 — Иван Константинович Белодед. «Славянская грамматика» Ивана Ужевича 1643 г. // Известия Академии Наук СССР. Серия литературы и языка. Т. 31.1, стор. 32-40.
Бунчич 2006 — Daniel Bunčić. Die ruthenische Schriftsprache bei Ivan Uževyč unter besonderer Berücksichtigung seines Gesprächsbuchs Rozmova/Besěda. Mit Wörterverzeichnis und Indizes zu seinem ruthenischen und kirchenslavischen Gesamtwerk. München 2006 (= Slavistische Beiträge, Hg. Peter Rehder, Bd. 447). ISBN 3-87690-932-5. Резюме російською мовою.
Горбач 1967 — Олекса Горбач. Рукописна «Граматыка словенская» Івана Ужевича з 1643 й 1645 років. // Наукові Записки Українського Технічно-Господарського Інституту (Мюнхен), 16 (17), стр. 3-22. — Передруковано в: Olexa Horbatsch. Gesammelte Aufsätze. Т. IV. München 1993, стор. 59-77.
Дінґлі 1972 — James Dingley. The two versions of the Gramatyka Slovenskaja of Ivan Uževič. // The Journal of Byelorussian Studies, 2.4 (1972), стор. 369-384.
Жовтобрюх 1976 — Михайло Андрійович Жовтобрюх. «Граматика словенская» Івана Ужевича — пам’ятка староукраїнської літературної мови. // Слово і труд. До сімдесятиріччя академіка Івана Костянтиновича Білодіда. — Київ, 1976. — Стор. 167-179.
Кайперт 2001 — Helmut Keipert. “Rozmova/Besěda”. Das Gesprächsbuch Slav. № 7 der Bibliothèque nationale de France. // Zeitschrift für Slavische Philologie 60.1, стор. 9-40.
Німчук 1985 — Василь Васильович Німчук. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. — Київ, 1985. — Стор. 155-198.
Соболевський 1906 — А. И. Соболевскій. Грамматика И. Ужевича. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора Лѣтописца. — Т. 19.V.2 (1906). — Стор. 3-7.
Шевельов 1979 — George Y. Shevelov. A historical phonology of the Ukrainian language. — Heidelberg, 1979.
Яґіч 1907 — Vatroslav Jagić. Johannes Uževič, ein Grammatiker des 17. Jh. // Archiv für slavische Philologie 29 (1907), стор. 154-160.