Фуміе
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фуміе́ (яп. 踏絵, «картина для топтання») — образ Ісуса Христа або святих Церкви, виконаний на дерев’яній або металевій табличці, яка використовулася службовцями сьоґунату Токуґава для виявлення серед населення сповідників забороненого законом християнства, шляхом примусового попирання таблички ногами тих, хто підозрювався у сповідуванні християнства.
У 1612 році сьоґун Токуґава Іеясу видав закон про заборону християнства в Японії, за яким послідували масові репресії проти віруючих. Оскільки Церква перейшла в підпілля, чиновники сьоґунату розпочали роботу по виявленню християн, які приховували свою віру. Для цього, у 1629 році, вперше було використано фуміе у місті Наґасакі. Ті особи, які відмовлялися топтати образи Христа і святих, страчувалися на місці за підозрою у християнстві.
Особливого розмаху застосування фуміе мало місце після повстання християн у Сімабара (1637—1638).
У квітні 1856 року практика фуміе була офіційно скасована, у зв’язку із підписанням японським урядом угод із європейськими державами. Однак заборона на сповідування християнства японцями діяла до 1873 року.
Більшість фуміе не збереглися — вони були утилізовані, або пущені на переробку.
[ред.] Посилання
- History of the Japanese Catholic Church — Daughters of St. Paul convent; Tokyo, Japan
