Холм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Розташування Холму у сучасній Польщі

Холм, Хелм (Chełm) — повітовий центр Люблінського воєводства в Польщі, положене на (20-40 м високому) березі Холмської височини над. р. Угеркою (притокою Бугу); 72,595 меш. (2005). Історично головне місто Холмщини, деякий час столиця удільних князів і кн. Галицько-Волинської держави.

[ред.] Історія

[ред.] Давньоруський період

Дата заснування Холму докладно не встановлена; за літописам, кн. Данило Романович збудував тут 1237 оборонний ґородок, який згодом сильно укріпив, а на незначній віддалі від нього збудував оборонні вежі (к. с. Білявина і Столпня; див. ЕУ 1, стор. 804). Завдяки цьому Xолм протистояв татарській навалі 1240. Сюди Данило переніс свою столицю з Галича, а разом з цим і осідок єпархії, яким доти був Угруськ.

На це вплинула й обставина, що Галицький шлях, який сполучав Україну з Ближнім Сходом і Півднем, втратив, значення через занепад Царгороду і опанування степів кочовиками; натомість набрав значення шлях, який сполучав Балтику і володіння Німецького Ордену (зокрема м. Торунь над Віслою) із західно-українськими землями через Xолм (так зв. Бузький шлях). 1259 р. Xолм вдруге протиставився татарській навалі.

По смерті Данила (1264)в Xолмі мали резиденцію його наступник, князь Шварно Данилович, потім Лев Данилович і його нащадки Андрій і Лев Юрієвичі, врешті Юрій (Болеслав) II. Після воєн за їх спадщину між Литвою, Польщею й Угорщиною та місцевими боярами, під час яких багато потерпів Xолм, він перейшов остаточно 1387 у володіння Польщі.

[ред.] Річ Посполита

Xолм став головним містом Холмської землі у складі Львівського воєводства. 1392 Xолм дістав Магдебурзьке право, згодом ще ряд привілеїв від польських королів. З середини 15 ст збільшилося економічне значення Xолму, головним чином торгівля. Однак 1612 він мав ледве 2 200 меш., у тому ч. 800 євреїв. Деяке культурне значення мав Xолм як головне місто єпархії і осередок церковних шкіл.

З сер. 17 ст почався занепад Xолму, спричинений війнами. 1648 місто захопив на деякий час гетьман Б. Хмельницький; пізніше його нищили шведи і московське військо, багато він потерпів під час Північної війни (1700-21). В кін. 18 ст. в Xолмі жило близько 2 500 мешканців, у тому ч. понад 1 000 євреїв, 1 000 поляків і ледве 200 українців (уніятів).

Після поділу Польщі Xолм належав до Австрії (1795-1807), Великого Варшавського Князівства (до 1812) і Польського Королівства (до 1832), пізніше входив до складу Російської Імперії. Це було невелике пов. місто торгівельного характеру, в якому більшість населення становили євреї (1860 на 3 600 меш. - 2 480 євреїв). Деяке значення мав Xолм, як осідок уніятської єпархії. У другій половині 19 ст. припливали до Xолму росіяни (насамперед службовці).

[ред.] У 20 ст

Про зміни релігійних, а деякою мірою і національних відносин свідчать числа: 1873 з 5 595 меш. припадало на православних (росіяни) - 263, уніятів (українці) - 530, римокатоликів (поляки) - 1 294 і євреїв 1 503. Числа на 1911: на 21 425 меш. 5 181 православних (українці і росіяни), 3 820 римо-католиків, 12 100 євреїв, 315 лютеран. Впливи росіян збільшилися зі скасуванням унії і припливом православного духовенства. Xолм був центром русифікації (ряд середніх шкіл, духовна семінарія) і польонізації. Русифікація посилилася після утворення 1912 Холмської губернії (приплив російських службовців).

Після 1905 почала виявлятися незначна українська діяльність: створено Просвітительное Общество Холмскої Руси, яке видавало двомовний ж. «Братська Бесіда», і т-во «Просвіта».

Перша світова війна спричинила зменшення українського населення Xолму, бо 1915 майже всі українці і росіяни виїхали на схід перед приходом військ центр, держав. Більшість евакуйованих повернулася до Xолму у 1920-22 pp. За час перебування в Україні їх національна свідомість значно зросла. Xолм став центром культурно-освітнього товариства «Рідна Хата». 1920-23 в Xолмі виходила газета «Наше Життя», календарі тощо. У кін. 1920-их pp. і ця незначна українська активність була пригноблена польською владою. Вже 1919 Холмський православний собор передано католикам.

Числа на 1921: на 23 221 меш. 1 369 православних, 9 492 римо-католиків, 12 064 євреїв, 207 лютеран.

[ред.] Українці

Відродження українства почалося після занепаду Польщі 1939, коли Xолм увійшов до складу Ген. Губернії. Цьому сприяв також приплив утікачів з Галичини. У Xолмі створився Український Комітет і Тимчасова Церковна Рада. Заходами УЦК в Кракові українцям повернено в травні 1940 Холмський собор. У Xолмі був осідок новопосталої Холмсько-Підляської єпархії з архиепископом Іларіоном (Огіенком) на чолі, при якій діяла невелика духовна семінарія. Діяв Український Допомоговий Комітет. Розвинулося шкільництво (гімназія, сер. пром. школа), освіта і мистецьке життя, кооперація, низка приватних екон. підприємств.

Це піднесення українства в Xолмі припинила радянська окупація влітку 1944, а згодом приєднання Xолму до Польщі. Деякі українці з Xолму подалися на Захід, до Німеччини, а пізніше за океан; майже всіх тих, що залишилися, польська влада 1946 виселила на понім. землі. Тепер в Xолмі живе незначне число українців, діє православна парафія.

[ред.] Пам'ятки

З пам'яток мистецтва найвизначнішим є Холмський собор Богородиці, що стоїть на замковій княжій горі, збудований кн. Данилом Романовичем у сер. 13 ст.; після пожежі 1256 відбудований у другій пол. 13 ст. З кінця 16 ст. собор став резиденцією уніятських холмських єпископів; перероблений 1638-56 єпископом М.Терлецьким; розібраний 1735 і побудований наново 1736-56 в стилі пізнього барокко. Незначні зміни зроблено після переходу собору до православних (1874-78). 1919 собор передала польська влада римо-католикам; тоді знищено іконостас, ікони і деякі розписи. Нові зміни зроблено після повернення собору православним 1940, останні зміни зробили римо-католики після передачі собору в їх руки (1946). У соборі е чудотворний образ Богородиці, що походить з княжих часів (мабуть, привезений з Візантії). Інші святині: православна церква Св. Івана (з 1849), костьол у стилі пізнього рококо (1753-63, за проектом архітектора П. Фонтана), монастир реформатів (1736-40, перебудований у 19 в.) та ін. В місцевому музеї зберігається чимало творів церковного мистецтва.