Хом’як Катерина Петрівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хом'як Катерина Петрівна — заслужена артистка України, артистка Львівського державного академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької.
Зміст |
[ред.] З біографії артистки
Народилася Катерина Петрівна Хом'як 22 грудня 1922 року у м. Вільнянськ (колишня Софіївка), на Запоріжчині, де і пройшли її дитинство і юність. Уся родина була схильною до мистецтва, обдарованою. Старший брат Василь Тар'яник був кінорежисером-документалістом, середній — Микола мав чудовий голос, співав у самодіяльному театрі партію Петра з «Наталки-Полтавки», співочими замолоду були й сестри — Ганна, Надія, Ніна. Надія, яка мала гарне меццо, навіть вигравала тодішні регіональні співочі конкурси, співала у джазі, а молодший брат — Петро тривалий час працював актором і адміністратором у театрі ім. М.Заньковецької.
Свій перший крок до акторської мрії Катруся робить після закінчення восьмого класу — в 1939-у при страшенному конкурсі вступає до Дніпропетровського театрального училища. Перша успішна роль — Джульєтти в театральній студії училища. Вже після війни 1941-45 рр. молода акторка пройшла перегляд до Запорізького театру.
[ред.] Сім'я
Батько - Тар'яник Петро Семенович (1884-1945) - майстер-металіст, мати - Тар'яник (у дівоцтві Кравченко) Настя Сергіївна (1888-1959), домогосподарка, нагороджена орденом як мати-героїня (мала 8 дітей). Чоловік - Хом’як Роман Дмитрович (1925-1992) - технік-електрик. Сини: Володимир (1946-1994), Роман (народ. 1957).
[ред.] Сторінки творчої біографії К.Хом’як
У 1945-у К.Хом'як переїздить у Львів, де перші 7 років працює у Львівському театрі музичної комедії (нині Одеський театр оперети). Живий темперамент у молодої актриси поєднувався з великою сценічною привабливістю, до того ж вона мала хороші вокальні дані, добре рухалася, танцювала. Ці якості схвально відзначала й критика (напр. в статті З.Смоктія, “Львовская правда”, 1952) . Працювала разом з Михайлом Водяним, з відомим актором Доміаном Козачківським, який завжди допомагав талановитій Каті. Тільки в опері “Поряд із тобою” об’їхали міста і містечка Західної України.
З 1 січня 1954 року працює у Львівському академічному театрі ім. М.Заньковецької. Перша її роль у цьому театрі - дівчинка-школярка Наташа, “Під покрівлею нашого дому”. Далі була Леся в “Човен хитається” (режисер О.Ріпко)… Головне, що завжди привернуло до Катерини Хом’як увагу режисерів і симпатії глядача – це її акторська органіка, безпомилкове відчуття сценічної правди, щирість. Ці якості найперше відзначала критика, схвально оцінюючи такі роботи актриси як: Моніка (“І один у полі воїн” Дольд-Михайлика), Марія Шапіга (“Дівчата нашої країни” Микитенка), Ліля (“Дочка прокурора” Янівського), Наташа (“Веселка” Зарудного), Олена (“Антеї” Зарудного), Надія Іванівна (“Рим-17, до запитання”, Зарудного), Розарія (“Моя сім’я”, Едуардо-де-Філіппо), Регана (“Король Лір” Шекспіра), Ірина (“Шануй батька свого” Лаврентьєва), Леся (“Човен хитається” Галана), Норма Фансі (“Під золотим орлом” Галана) та багато інших. Доробок Каті Хом'як вже далекого 1960-го було поціновано на державному рівні – вона була нагороджена медаллю «За трудову відзнаку». Катерині Хом’як притаманне тонке відчуття природи комедійного жанру, а з іншого – поглиблення драматичного начала. Вона блискуче грає Теклю (“Доки сонце зійде роса очі виїсть” Кропивницького), Фіму (“Діти сонця” Горького), Марину (“Гріх і покаяння” Карпенка Карого), Палажку (“В степах України” Корнійчука), а водночас – Поліну Андріївну (“Чайка” Чехова), Настю (“Третя патетична” Погодіна), Ольгу (“Тил” Зарудного), Катерину (“І змовкли птахи” Шамякіна).
Віковий перехід болісний, для кожної актриси, для Каті Хом’як пройшов легко. В ролях іншого вікового плану вона виявила майстерність щасливо поєднану з юною щирістю і безпосередністю. Створювані нею образи набули соціальної визначеності, гостроти і виразності. Це Побожна (“Моє слово” Стефаника), це Катерина (“Сестри Річинські” І.Вільде та Б.Антківа) – роль за яку актриса нагороджена Дипломом ІІ ступеню на Всесоюзному огляді 1970 року та іменним годинником. Актриса все активніше починає виходити на телеекран.
У 1972 р. Указом Президії Верховної Ради України від 26 жовтня 1972 року внесок Катерини Петрівни Хом’як в українське театральне мистецтво було поціновано почесним званням ЗАСЛУЖЕНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ.
Катя Хом’як грає ролі: Ганна Дзвонар (“Восени, коли зацвіте яблуня” Верещака), Марина Іванівна (“Головний екзамен” Шамякіна), Федора (“Під високими зорями” Зарудного), Надія (“Мої надії” Шатрова), Ганна (“Безталанна” Карпенка Карого), Мати (“Рисове зерно” Андре Ніколаї), Тарасівна (“Народний малахій” Куліша), Павучиха (“Вічний раб” Шевчука), Селія (“Тригрошова опера” Брехта), Пульферія (“Брехня” Винниченка), Мар’яна (“Персональна справа” Штейна), Берта (“Геда Габлер” Ібсен), Катерина (“Пора жовтого листя”, Зарудний), Пані Катерина (“Тріумфальна жінка” Ковалика), Ануш (“Ханута” Цагареллі), Шанель (“Вісім закоханих жінок” Тома), Тітка Івони (“Івона принцеса Бургунська” Домбровича) та інш.
Гастрольні поїздки, в яких побувала К.Хом’як охоплюють Україну, Росію, Польщу, Середню Азію, Кавказ, Білорусь і Прибалтику, зокрема – столичні міста Київ, Москву, Мінськ, Алма-Ату, Бішкек, Ригу, Вільнюс, а також Краків, Варшаву, Люблін, і т.д. Крім того - Чехію та Словакію, відвідала США, де зараз мешкає син Роман.
На сьогодні у творчій біографії Катерини Петрівни Хом’як - понад 150 різноманітних ролей.
У 2003 році Катерина Петрівна Хом’як нагороджена Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.
[ред.] Література
- Вільнянський В.С. (псевд., Білецький Володимир Стефанович). Катя Хом’як: в театрі і житті. – Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2002. – 96 с.
- Сторінка театру ім. М.Заньковецької http://www.zankovetska.com.ua/
