Цар-бомба
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цар-бомба або "Іван" - термоядерний заряд потужністю близько 50 мегатонн в тротиловому еквіваленті розроблений у середині 1950-х років групою фізиків під керівництвом академіка І.В. Курчатова. У групу входили Андрій Сахаров, Віктор Адамський, Юрій Бабаєв Юрій Трунов і Юрій Смирнов. Випробовування термоядерної бомби відбулося 30 жовтня 1961 року над островом Нова Земля.
Початковий варіант бомби вагою 40 тон був відкинутий конструкторами ДКБ-156 (розробники Ту-95). Тоді ядерники обіцяли зменшити її масу до 20 тон, а авіатори запропонували програму відповідної модифікації Ту-16 і Ту-95. Новий ядерний пристрій за традицією, прийнятю в СРСР, одержав кодове позначення "Ваня" або "Іван", а обраний носієм Ту-95 одержав назву Ту-95В.
Перші роботи почалися відразу після переговорів І.В. Курчатова з А.М. Туполєвим, який призначив керівником теми свого заступника по системах озброєння А.В. Надашкевича. У першій половині 1955 р. було погоджене габаритне і вагове креслення "Івана", а також компоновочне креслення його розміщення. Як і передбачалося, маса бомби становила 15% злітної маси носія, але її розміри вимагали зняття фюзеляжних паливних баків. Успішно вирішили і проблему управління скиданням бомби. Автоматика забезпечила синхронне відкриття всіх трьох замків.
17 березня 1956 р. вийшла постанова Ради Міністрів СРСР, згідно з якою ДКБ-156 повинно було приступити до переобладнання Ту-95 у носій ядерних бомб великої потужності. Ці роботи велися в Жуковському з травня по вересень. Льотні випробовування велися під керівництвом полковника С.М. Куликова до 1959 р.
Носій "супербомби" був створений, але його реальні випробовування відклали з політичних міркувань: Хрущов збирався в США, і в "холодній війні" наступила пауза. Ту-95В перегнали на аеродром в Узин, де він використовувався як навчальний літак і вже не числився як бойова машина. Однак у 1961 р., з початком нового витка "холодної війни", випробовування "супербомби" знову стали актуальними. Підготовлений Ту-95В перегнали на північний аеродром у Ваенге. Незабаром він із спеціальним термозахисним покриттям білого кольору і бомбою на борту, пілотований екіпажем на чолі з льотчиком Дурновцовим, узяв курс на Нову Землю. Випробовування найпотужнішої в світі термоядерної бомби відбулося 30 жовтня 1961 р. Бомбу скинули з Ту-95В з висоти 10500 метрів, а вибухнула вона на висоті 4500 м. Літак труснуло, а екіпаж одержав дозу радіації. Потужність вибуху за різними оцінками склала від 75 до 120 мегатон. Хрущову доповіли про вибух бомби потужністю 100 мегатон, і саме цю цифру він називав у своїх виступах. Для порівняння Сонце виділяє за одну секунду 5000 мегатон енергії. Параметри бомби були такі: вага - 27 тонн, довжина - 8 метрів, ширина - 2 метри. Для неї був створений спеціальний парашут вагою 800 кілограмів.
Результати вибуху заряду, який на Заході назвали “цар-бомба”, вражали - ядерний "гриб" вибуху піднявся на висоту 64 кілометри (за даними американських станцій спостереження), ударна хвиля яка виникла в результаті вибуху три рази обійшла земну кулю, а електромагнітні випромінювання вибуху стали причиною перешкод радіозв'язку на протязі однієї години.
Доцільність реального застосування такої зброї на війні обговорюється дотепер. Багато хто вважає, що для досягнення стратегічної переваги набагато ефективніше використовувати менші ядерні заряди, чим випалювати все живе на сотні кілометрів.
