Алемани
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Алема́ни (дослівно «всі люди») — група західно-германських племен, які мали свої первісні поселення південніше франків від вигину середнього Рейну до Дунаю. Незважаючи на відсутність єдності серед племінної аристократії і сильного короля, їх союз вже на початку 3-го ст. став великою загрозою для Риму. Випереджаючи події, римський імператор Каракала у 213 підприйняв проти них успішний похід. Другий етап боротьби Риму з алеманами почався у 231 і тягнувся до кінця століття з перемінними успіхами, хоча алемани поступово просувалися до верхівїв Рейну і Дунаю. Створення Галльської імперії на певний час загальмувало проникнення германських племен на правий берег Рейну. Після смерті римського намісника в Галлії Аеція, переможця Аттіли на Каталаунських полях у 451, алемани у 454 перейшли Рейн і зайняли територію Ельзасу і просунулися на південь до Безансону, аж поки не були зупинені бургундами. Крім того, експансія алеманів була також спрямована на схід, у північні римські провінції Рецію і Норік. Підкорене місцеве населення разом з алеманами прийняло участь у формуванні пізнішого великого германського племені баварців. Створене алеманами королівство не вистояло у ботьбі з іншими германськими племанами — франками, готами і бургундами і припинило своє існування.
Алеманами називають німців в французській, італійській, іспанській, португальській та турецькій мовах.
