Афінський Морський Союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Афі́нський Морськи́й Сою́з, Афінська держава, Афінсько-Делоський Союз — одна з найбільших держав Стародавньої Греції. В 9 — 8 ст. до н. е. в процесі розкладу родового ладу відбулось об'єднання окремих общин Аттіки навколо Афін. У 8 — 7 ст. до н. е. владу в Афінах захопила родова аристократія (євпатриди), яка замінила басилея і народні збори обраними з свого середовища архонтами і посилила роль аристократичної ради — ареопагу. В цей період в Афінах виникає т. з. боргове рабство. Внаслідок реформ Солона, тиранії Пісістрата і реформ Клісфена (6 ст. до н. е.) влада євпатридів була ліквідована, експропрійовані ними землі повернені збіднілим селянам, а боргове рабство скасоване. Афіни стали державою рабовласницької демократії, яку очолювала обрана народними зборами громадян рада 500, геліея (суд присяжних) і колегія з 10 стратегів. Права й обов'язки громадян визначалися за майновим цензом. Експлуатація привозних рабів, чисельність яких в Аттіці збільшувалась, стала основною формою виробничих відносин.

Дальший розвиток Афін тісно пов'язаний із зростанням їхньої морської могутності, з перемогою у греко-перських війнах, організацією 1-го Афінського морського союзу (Делоський союз) і створенням Афінської морської держави. Найвищий розквіт А. д. і піднесення її могутності припадає на час правління Перікла (444—429 до н. е.). Афінська конституція цього періоду не зазнала помітних змін, але з ліквідацією майнового цензу і введенням оплати державних посад всі корінні громадяни Аттіки чоловічої статі мали право брати участь в управлінні д-вою. Афіни перетворилися на центр не лише економіч. і політ., а й культ. життя Давньої Греції. За часів Перікла жили такі видатні вчені, письменники і художники, як Геродот, Анаксагор, Софокл, Фідій та ін.; було відбудовано Акрополь, споруджено Парфенон, Пропілеї, Одеон.

Афінська демократія на той час була прогресивним суспільним явищем, але відзначалась паразитичним характером, її матеріальну основу становили експлуатація рабів та союзних міст-держав (їх було бл. 200), що ввіходили до складу Афінської морської держави. Агресивна зовнішня політика А. д., спрямована на завоювання гегемонії в Греції і на економіч. та політ, панування в інших районах Середземномор'я, наштовхнулась на сильного суперника — Спарту і зрештою привела до Пелопоннеської війни (431—404 до н. е.), що закінчилась поразкою Афін і розпадом Афінської морської держави. В 4 ст. до н. е. А. д. переживала глибоку кризу. її спроби відновити свою могутність шляхом утворення 2-го Афінського морського союзу (378—355 до н. е.) успіху не мали. 338 до н. е. А. д., разом з іншими державами Греції, була завойована Македонією.

[ред.] Література

Українська радянська енциклопедія
Маркс К. Конспект книги Льюиса Г. Моргана «Древнее общество». В кн.: Архив Маркса н Энгельса, т. 9. М.—Л., 1941;
Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави [Розд. V]. К., 1955;
Ленін В. І. Про державу. Твори. Вид. 4, т. 29;
Сергеев В. Історія Стародавньої Греції. К., 1950.