Бандурка Данило Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Данило Степанович Бандурка (Рихлієвський)

Данило Бандурка (справжнє прізвище Рихлієвський) був зрячим Гайдамацьким бандуристом. Навчившись грати на бандурі, ще маючи 10 років у кобзаря Матвія Волошина в м. Богуслові, далі був три роки придворним бандуристом у Київського губернатора Леонтієва, а після його смерті в 1754 р. подався на Запорізька Січ, де пробув шість років "упражняясь при охотних козаках бандурною игрою", за що одержував від козаків одежу і гроші. В 1760 р. його, як бандуриста підмовили піти з гайдамаками. Спершу зимував з гайдамаками в зимівнику на річці Інгул, а далі "куди закине вольна-воленька". В гайдамацьких походах підбадьорював повстанців своєю грою і співом.

Данило Бандурка двічі ходив з козаками Корсунського, а пізніше – Стеблівського, Платнерівського, Кисляківського та Канівського куренів на Правобережну Україну підіймати народ проти польських панів. Двічі його арештовували, допитували “с пристрастием” – піддавали тортурам.

У 1761 р. був доставлений у фортецю св. Єлизавети (сучасний Кіровоград), як "запорожський гайдамака" і ув'язнений царською владою. Дальша доля Бандурка невідома (правдоподібно виданий конфедератам і страчений) [1,2].