Верес звичайний
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Верес звичайний | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Верес звичайний | ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) Hill.; Егіса vulgaris L.). Місцеві назви - вереск, вересінь, підбрусничник тощо. Вічнозелений дуже розгалужений кущик родини вересових (30-60 см заввишки) . Стебло тонке, розпростерте, легко вкорінюється, з прямостоячими густими (голими або трохи пухнастими) гілочками. Листки супротивні, сидячі, густо черепитчасторозміщені в чотири ряди, дрібні (1,5-3 мм завдовжки, 0,4-0,7 мм завширшки), коротко-лінійно-ланцетні, тригранні, тупі на верхівці, при основі стрілоподібні, трохи відхилені, дрібно-залозисто-війчасті, по краю коротко-війчасті. Квітки правильні, дрібні, пониклі, в однобоких довгих китицях, при основі з чотирма трав'янистими прицвітками. Квітконіжки короткі, відхилені або пониклі, виходять з пазух листків. Оцвітина подвійна, чашечка і віночок лілові, лілово-рожеві, часом білі. Чашечка глибока, чотирироздільна, плівчаста, схожа на віночок, частки її тупуваті. Віночок зрослопелюстковий (2-3 мм завдовжки), коротший за чашечку, дзвоникуватий, чотирироздільний, як і чашечка, лишається при плодах. Тичинок вісім з розширеними нитками, пиляки жовтогарячі, при основі з спрямованими донизу дрібнозубчастими, язичкоподібними придатками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик з головчастою приймочкою, що виступає із чашечки. Плід - чотиригнізда куляста коробочка (1,5 мм у діаметрі), вкрита білими щетинистими волосками, небагатонасінна.
Росте верес у хвойних і мішаних лісах на порубах, лісосіках, згарищах. Рослина світлолюбна. Цвіте в липні - вересні. Поширена на Поліссі і в Лісостепу. Заготівля можлива в районах поширення.
[ред.] Практичне використання
Медоносна, кормова, лікарська, танідоносна, фарбувальна і декоративна рослина. Верес дуже добрий осінній медонос, який часто дає продуктивний взяток. Бджоли відвідують верес охоче і беруть багато нектару саме в той період, коли інші високопродуктивні медоноси відцвітають, або вже відцвіли. Взяток з нього сприяє розвиткові розплоду бджіл на зиму. Медопродуктивність його 60-100 кг з 1 га. У теплу малодощову погоду з великих масивів вересу одна бджолосім'я збирає по 8-25 кг меду. Мед з вересу темно-жовтого і червоно-бурого кольору, густий, запашний, трохи терпкуватий. Порівняно з медом з інших рослин він містить більше мінеральних, білкових та інших речовин. у зв'язку з чим при перезимівлі на вересовому меді спостерігається пронос у бджіл. У Латвії бджоли успішно зимують на цьому меді. Відразу ж після підготовки гнізд до зими (кінець серпня - перша половина вересня) кожній сім'ї згодовують 8-10 кг 60-відсоткового цукрового сиропу. Кормові якості вересу зумовлені наявністю солей кальцію, натрію, калію, фосфору, а також каротину, у зв'язку з чим він дуже корисний для молодняка і лактуючих тварин. За поживністю верес поступається перед луговим і лісовим сіном, але кращий від вівсяної соломи. У 100 кг корму міститься 35 кормових одиниць і до 5% протеїну. У маловрожайні на сіно роки верес заготовляють на зиму для годівлі корів і коней. Найбільш поживний верес у фазі цвітіння і дуже корисний навесні, коли мало зелених кормів. Він придатний для приготування трав'яного борошна.
У народній медицині, застосовують траву вересу при лікуванні нирковокам'яної хвороби; ревматизму, при простуді, нервових хворобах, дизентерії, туберкульозі легень, набряканні ніг при серцевих і ниркових захворюваннях, а також безсонні.
У гомеопатії траву вересу - Herba Ericae застосовують при ревматизмі, хворобах сечового міхура. Надземні частини вересу містять таніди (до 7 %). У декоративному садівництві верес рекомендується, для декорування кам'яних гірок, садіння на клумбах, у парках і садах. Декоративний він від ранньої весни до випадання снігу. З молодих лагонів можна добувати жовту фарбу.
[ред.] Збирання, переробка та зберігання
Як лікарську сировину гілки вересу збирають у серпні - вересні, зрізуючи їх секаторами, ножицями чи косою. Сушать у тіні або на горищі, розстилаючи на папері або тканині шатром 5-7 см. Зберігають у .коробках.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979