Верхня мантія Землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Верхня мантія Землі (рос. верхняя мантия Земли, англ. upper mantle, outer mantle, peridotite shell; англ. oberer Mantel m, Peridotit-Schale f) – одна з оболонок земної кулі, верхня частина мантії Землі, лежить під земною корою, з якою межує по поверхні Мохоровичича. Глибина залягання верхньої мантії – від 5…10 км в океанах до 65…75 км у складчастих геосинклінальних поясах. Її підошва лежить на глибині 800…1000 км. У межах верхньої мантії виділяють субстрат (разом із земною корою утворює літосферу), астеносферу і шар Голіцина, який іноді відносять до середньої мантії. Вважають, що верхня мантія складається переважно з основних і ультраосновних гірських порід.

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3