Воронеж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття про місто в Росії. Про селище міського типу в Україні див. Вороніж.

Воронеж
Воронеж


Герб Воронежа

Основні дані

Країна:

Росія

Регіон:

Воронезька область

Засноване:

1586

Статус міста

з 1779 року

Населення
- місто:

848,8 тис. (2005)

Телефонний код:

+7-4732

Географічні координати:

51°40' пн.ш. 39°11' сх.д.

Поділ міста

6 районів

Міська влада

Веб-сторінка

http://www.voronezh-city.ru/

Мер міста

Скринніков Борис Михайлович

Географічні координати: 51°40' пн.ш. 39°11' сх.д.

Воронеж (рос. Воронеж) — місто в Росії, адміністративний центр Воронезької області; розташоване на річці Воронеж. Засноване 1586 року. Статус міста з 1779 року.

Українською мовою місто також часто називають Вороніж.

Населення 848,8 тис. мешканців (2005).

Стара частина міста тягнеться схилом високого і досить крутого берега. До міста з трьох боків примикають досить значні слободи: з півночі Троїцька, із заходу — Ямська і з півдня — Чижовка.

Зміст

1 Адміністративний поділ
2 Історія
3 Наука
- 3.1 Вищі навчальні заклади міста
4 Культура
5 Українська громада Воронежа
6 Визначні місця
7 Транспорт
- 7.1 Тролейбус
- 7.2 Трамвай
8 Промисловість
9 Див. також
10 Посилання

[ред.] Адміністративний поділ

Місто поділяється 6 районів:

Желєзнодорожний
Комінтернівський
Ленінський
Лівобережний
Совєтський
Центральний

[ред.] Історія

Микільська церква

Воронеж був заснований у 1585—1586 роках. У давнину тут жили хозари, останні гробниці яких ще бачив де Бруїн в 1702 році. Воронеж був одним з перших укріплених міст, висунутих наприкінці XVI століття вглиб придонських степів на захист Російської держави від набігів різних ординських нападників.

У 1590 році Воронеж був зруйнований українськими козаками («канівські черкаси»), але його швидко відновили. Знаходячись на такому жвавому торговому шляху, як точка злиття Воронежа з Доном, тоді ще цілком судноплавних річок, Воронеж не міг надовго залишатися винятково військовим містом. До середини XVII століття торгівля досягла тут великого розмаху. Незабаром стали виникати нові, південніші, укріплені міста, побудовані, головним чином, прибулими в 1652 році острогожськими козаками. Останні отримали нові права і переваги, зокрема право безмитної торгівлі і безподаткового шинкування. Це завдало сильного удару торгівлі Воронежа, позбавленого привілеїв.

Нова епоха міста починається в 1695 році — з прибуття Петра I для побудови тут флоту. Воронеж здавна служив верф'ю, де будувалися «струги, годные к мореходному делу». Але місту судилося стати колискою не лише військового, а й торговельного флоту Росії. У 1772 році, за ініціативою уряду, у Воронежі утворилося перше в Росії «акціонерне торгове товариство для мореплавання», зі статутом, затвердженим Його Величністю, і з правом замовляти морські судна у військових адміралтействах. Військова верф у Воронежі існувала недовго; унаслідок поступового обміління річок, вона спершу була перенесена до Таврова, потім південніше, до гирла, і, нарешті, через мілководдя, абсолютно скасована.

18 (29) грудня 1708 року Воронезький повіт ввійшов до складу Азовської губернії. 1711 року до Воронежа з Азова переноситься центр губернії. 22 квітня (3 травня) 1725 року Азовська губернія перейменована на Воронезьку. 25 вересня (6 жовтня) 1779 року губернія перетворена на намісництво. 12 (23) грудня 1796 року Воронезьке намісництво було перетворене на губернію. 14 травня 1928 року губернію скасовано, Воронеж стає центром Центральночорноземної області. 13 червня 1934 року Центральночорноземна область перейменована на Воронезьку.

На рубежі XIX і XX століть Воронеж був одним із найкрасивіших губернських міст. Йому належало 38271/3 деcятин землі, з яких під містом було до 800 десятин, а майже все інше під лісом. Будинків було понад 5500; з них більше половини з каменю. Мешканців налічувалося 61 053, зокрема жінок 28 360. Кількість тих, хто народилися в 1890 році досягла 2281, кількість померлих — 1 998.

Міські доходи складали 309 385 рублів, запасний міський капітал — 3175 рублів. Міських витрат було в 1890 році 312 627 рублів 28 копійок. Воронеж заборгував державному банку 1 010 831 рублів. Колись обширна і квітуча торгівля Воронежа, внаслідок припинення судноплавства, на той час сильно скоротилася; однак, тоді у Воронежі налічувалося 47 фабрик і заводів, цінність виробництва яких досягала суми в 1 248 548 рублів (у 1862 році торговий обіг міста перевищував ще 3,5 млн. рублів).

[ред.] Наука

Наприкінці XIX століття в місті було декілька метеорологічних станцій.

Сфера освіти була представлена духовною семінарією, однією чоловічою і двома жіночими гімназіями, чоловічою і жіночою прогімназіямі. Також були: реальне училище, кадетський корпус і училища: духовне, повітове, залізничне, єпархіальне, фельдшерське; вчительська семінарія; до 40 міських шкіл і училищ.

Сьогодні в місті знаходиться 36 вищих і 53 середніх спеціальних навчальних заклади. Діти дошкільного віку відвідують 116 дитячих садів.

[ред.] Вищі навчальні заклади міста

Військовий інститут радіоелектроніки
Воронезька державна академія мистецтв (ВДАМ)
Воронезька державна лісотехнічна академія
Воронезька державна медична академія імені Бурденка
Воронезька державна технологічна академія (ВДТА)
Воронезький військовий авіаційний індернерний інститу (ВВАІІ)
Воронезький державний аграрний університет імені Глінки (ВДАУ)
Воронезький державний архітектурно-будівельний університет (ВДАБУ)
Воронезький державний інститут фізичної культури
Воронезький державний педагогічний університет
Воронезький державний технічний університет (ВДТУ)
Воронезький державний університет (ВДУ)
Воронезький економіко-правовий інститут
Воронезький інститут МВС Росії
Гуманітарний інститут (філія Відкритого соціального університету)
Інститут економіки і права
Інститут менеджменту, маркетингу та фінансів
Інститут перепідготовки кадрів харчової і переробної промисловості міжрегіональний
Міжнародний університет високих технологій
Міжнародний університет комп'ютерних технологій
Московська академія економіки і права (філія)
Московський гуманітарно-економічний інститут (філія)
Московський державний університет комерції (філія)
Московський інститут економіки менеджменту і права (філія)
Московський соціальний університет міністерства праці і соціального розвитку (державна філія)
Московський сучасний гуманітарний інститут (філія)
Московський університет комерції (державна філія) та інші

[ред.] Культура

Часті пожежі, які відбувалися в місті протягом XVIII століття, знищили багато пам'яток Петрівського часу; однак палац Петра з цитаделлю, пізніше перетворений на шерстемийню, і Цейхгауз на острові вціліли. Цейхгауз спочатку був перетворений на шерстемийню, але потім за указом імператора його було викуплено з приватних рук і подарено місту з умовою відповідальності за цілісність коштовної пам'ятки. Наприкінці XIX століття в ньому розміщувався петрівський яхт-клуб.

Визначними місцями Воронежа наприкінці XIX—на початку XX століття були: пам'ятники Петру I, О.В. Кольцову і І.С. Нікітіну (останні два народилися у Воронежі), Митрофаніївський монастир з мощами святителя Мирофана, музей при статистичному комітеті і при публічній бібліотеці.

Зараз під охороною держави знаходяться 310 воронезьких об'єктів культурної спадщини. Серед них понад 80 пам'ятників і бюстів і територія у 759 га (з 1990 року). Збереглися пам'ятники Петрові I, І.С. Нікітіну, О.В. Кольцову, а також І.О. Буніну та А.П. Платонову. Понад 100 меморіальних дошок. Багато архітектурних пам'яток знаходяться у процесі експертизи та реставрації.

У Воронежі видавалися єпархіальні і губернські відомості, приватні газети «Дон» і «Воронезький телеграф» і два соціальних жірнали: «Філологічні записки» і «Медична бесіда».

Сьогодні в місті працюють 51 бібліотека, 5 виставкових залів, 15 палаців культури і клубів, 6 музеїв, 13 творчих об'єднань, 5 кінотеатрів, 5 театрів, філармонія, цирк.

[ред.] Українська громада Воронежа

Воронеж — центр українського етнічного краю Східної Слобожанщини. Українці зорганізовані в Національно-культурну автономію українців міста Воронежа.

Українська громада видає газету "Східна Слобожанщина".

[ред.] Визначні місця

Пам'ятник Буніну
Пам'ятник Кольцову
Пам'ятник Нікітіну
Пам'ятник Петрові I
Пам'ятник Платонову
Пам'ятник псові, герою твору Гаврила Троєпольського «Білий Бім, Чорне Вухо»
Пам'ятник «Кошеняті з вулиці Лизюкоа»
Пам'ятний знак на місці висадки першого повітряного десанту в Радянському Союзі
Будинок-музей Дурова
Будинок-музей Кольцова
Будинок-музей Нікітіна
Краєзнавчий музей
Музей «Арсенал», присвячений Великій вітчизняній війні
Художній музей імені Крамського
Будинок, де народився Іван Бунін
Північний двоярусний трамвайний міст
Чернавський міст

[ред.] Транспорт

Воронезький вокзал

До кінця XIX століття в місті були водопровід і кінна залізниця, у 1926 році з'явився трамвай, а в 1960 році було запущено тролейбус

У місті діє невелика кількість муніципальних автобусів і більше двох тисяч маршрутних таксі і комерційних автобусів (вони понад 20 років прослужили в Німеччині і тепер працюють на вулицях Воронежа). У Воронежі під загрозою знаходиться тролейбусний рух, у муніципальній власності є всього 30 працюючих тролейбусів. У місті є 50 трамваїв (з 21 маршруту, що був в місті в 1990-их, залишилося лише 4, з трьох міських трамвайних депо два закриті). Стан транспортної системи міста визнаний редакцією транспортного видання «Пантограф» в 2005 році одним з найгірших по Росії, зазначено, що велика кількість комерційних маршрутів і майже повне знищення міського електротранспорту є причинами великої аварійності на дорогах і поганої екології в місті.

Наприкінці соціалізму у Воронежі проектувався метрополітен. Сьогодні за новим генпланом пропонується створення наземного легкого метро.

Є міжнародний аеропорт.

Через Воронеж по об'їзній дорозі проходить автомагістраль М4 «Дон».

[ред.] Тролейбус

Схема тролейбусних маршрутів

Перше тролейбусне депо; тролейбуси, знищені ВАТ «НижТрол» у 2006 році.

Друге тролейбусне депо. 2006 рік.

Нічний майданчик для стоянки тролейбусів на лівому березі. 2006 рік.

Воронезький тролейбус був запущений 8 листопада 1960 року. Перший тролейбус МТБ-82 вивів на маршрут з Першого тролейбусного парку на вулиці Космонавтів герой Радянського Союзу Дмитро Ілліч Лебедєв. Було відкрито 3 тролейбусних маршрути.

У 2001 році загальна довжина ліній складала 141 км. 18 маршрутами курсували 136 тролейбусів. У місті було 2 тролейбусних депо і нічний майданчик для стоянки тролейбусів на лівому березі.

У 2002 році розпочалося закриття ліній у зв'язку з очікуваним банкрутством підприємства «Воронежміськелектротранс». Майно підприємства було передане МТК «Воронежпасажиртранс», що супроводжувалося масовими звільненнями. Нічний майданчик для стоянки передали ПАТП-4. У 2003 році розпочалась процедура банкрутства «Воронежміськелектротрансу», територія Першого тролейбусного парку імені Д.І. Лебедєва була віддана в оренду ВАТ «Нижегородський тролейбус». 2005 року територію депо продали ВАТ «Атлантида» (місто Іжевськ) під будівництво торгового центру.

1 лютого 2006 року на закритому аукціоні було продане майно «Воронежміськелектротрансу», яке включало територію Другого тролейбусного депо і диспетчерські пункти тролейбусів, фірмі ТОВ «Стройплюс». Кілька гектарів міської землі, будівлі і споруди депо продали за початковою ціною 29 млн. рублів на закритих торгах (представників мерії і міської Думи на аукціон не пустили). Торги були оскаржені в судах мерією міста.

2 лютого 2006 року на площі Леніна відбувся велелюдний мітинг з вимогами не допустити припинення тролейбусного і трамвайного руху в місті. Мерія міста починає переговори з ВАТ «Атлантида» про обмін земіл купленого ними депо на іншу ділянку.

У березні 2006 року ВАТ «НижТрол» припиняє випуск тролейбусів на лінії, з лютого не оплачують заробітну платню працівникам першого депо. Закривається половина існуючих на той час маршрутів (№4, 5, 11). У квітні міська влада розриває контракт з ВАТ «НижТрол» через невиконання останнім умов оренди. На площі Леніна знову відбувся мітинг на підтримку електротранспорту. 18 працездатних тролейбусів передаються з першого депо до другого. Федеральний арбітражний суд у Брянську визнає законними підсумки аукціону з продажу майна Другого тролейбусного депо на вулиці Хользунова. Однак завершенню угоди перешкоджає розслідування, розпочате воронезькою Федеральною реєстраційною службою щодо процедури проведення аукціону.

5 липня 2006 року громадський комітет «Воронежці за трамвай» провів у Першому депо акцію «Поховання старого тролейбусного руху», яка закликала звернути увагу громадськості на жахливий стан тролейбусної системи міста. Міська влада підписує з ВАТ «Тролза» договір про намір створити на базі існуючих парків нове спільне тролейбусне підприємство.

Станом на серпень 2006 року тролейбусний рух у місті обслуговує ВАТ «Воронезький тролейбус». Діє одне депо, яке обслуговує 3 маршрути. Рухомий склад представлений менше, ніж 50-ма тролейбусами ЗіУ-682, більшість із яких відпрацювали свій ресурс. У Першому тролейбусному парку до серпня 2006 року знаходились кузови тролейбусів ЗіУ-5, які раніше використовувались у місті, але їх порізали на метал. У другому депо налагоджено капітальний ремонт тролейбусів. У місті є три вантажних тролейбуси.

У 2006 році мер міста Б. М. Скринніков заявив про намірвідновити повноцінний тролейбусний рух і збільшити кількість тролейбусів до 2010 року до 300 штук.

Маршрути тролейбусів (станом на серпень 2006 року):

№ 2 Вул. Пушкінська — гастроном "Молодіжний"
№ 7 ВДУ — тролейбусний парк №2
№17 Вул. Перхоровича — вул. Жукова

Після завершення ремонту Чернавського мосту планується відновлення 4-го маршруту (ВДУ — вулиця Ціолковського).

У 2006 році деякий час також діяли маршрути №5 (гастроном «Молодіжний» — вул. Перхоровича), №11 (вул. Ціолковського — Північно-Східний район), №13 (вул. Комарова — вул. Пушкінська) і №22 (гастроном «Молодіжний» — ВДУ).

[ред.] Трамвай

Схема трамвайних маршрутів

Північний трамвайний міст

Трамвай 71605-РМ.

Вагони КТМ-5 у трамвайному депо. 2006 рік.

11 (23) серпня 1881 року в місті відкрита кінна залізниця (конка). Сполучення зідйснювалося чотирма маршрутами, лінії були прокладені вулицями Великою Дворянською і Новмосковською. У 1914 році було затвердженопланбудівництва електричного трамваю, але Перша світова війна зробила неможливою поставку до Воронежа трамвайних вагонів німецького виробництва. Після війни була революція, громадянська війна, щозмусило перенести запуск трамваю на 12 років.

16 травня 1926 року відкривається трамвайне сполучення по лінії «Вокзал — Маслозавод». Його відкриття описане в романі Ільфа та Петрова «12 стільців» (пуск Старгородського трамваю).

У 1942 році у зв'язку з мобілізацією автотранспорту на фронт трамвай залишився єдиним транспортом у місті. На ньому перевозилися вантажі, він доставляв поранених від вокзалу до шпиталів. Під час окупації було зруйновано 64 кілометри трамвайних шляхів, але трамвайне депо на вулиці 9 січня не було зруйноване — в ньому фашисти зберігали танки, а трамваї були майже повністю знищені, мідні дроти зірвані, а рельси німці пустили на укріплення бліндажу.

15 травня 1943 року рух трамваїв було відновлено. Маршрут був лише один: від вокзалу до проспекту Революції, повз Кольцовський сквер на вулицю Плехановську і до кільця на площі Застава. "На прокладанні трамваю кожний працездатний воронежець мав відпрацювати 100 годин. Чоловіків серед відновлювачів майже не було — всі на фронті. Так вся важкість лягла на жіночі плечі. І шлях руками розчищали від завалів, і ями засипали лопатами."

29 серпня 1954 року було відновлено Водресівський міст, трамвайний рух знову зв'язав два береги (маршрут №9 Вокзал — вул. Ціолковського). У 1986 році до 400-ліття Воронежа був відкритий Північний трамвайний міст. Міст являє собою двоповерхову триярусну конструкцію. Верхній ярус використовують трамваї, а два нижніх — правий і лівий — служать для проїзду автомобілів. Міст має довжину 1,8 км і проектувався для пуску в місті швидкісного трамваю.

У 2000 році в місті було 20 трамвайних маршрутів, які зв'язували всі райони міста, трамваї обслуговували 60% всіх пасажирів. Станом на 2001 рік загальна довжина трамвайних ліній складала 173,8 км. Існували плани запуску швидкісного трамваю і купівлі 40 вагонів типу "Татра-T6B5" у Німеччині. Однак мерія на чолі з Ковальовим прийняла рішення про демонтаж лінії на Московському проспекті — одній із найбільш завантажених трамвайних ліній міста. Серед причин для початку зняття трамваю, названих Ковальовим, були такі: "необхідно розширити дорогу для автомобілів", "трамвай ніде у світі вже не використовується, в нього немає перспектив розвитку", "цей вид транспорту виявився дуже витратним і малоефективним" і навіть така: "трамваї — екологічно дуже брудний вид транспорту" (джерело: газета "Комсомольська правда — Воронеж" від 1.10.2002). У той же час низка депутатів Міської Думи, а також працівники "Воронежелектротрансу" заявляють, що справжньою причиною було бажання Ковальова позбавити маршрутні таксі, які належали близьким до нього людям, від сильного конкурента. На користь останньої версії говорить той факт, що, окрім трамваю, в місті майже зникли тролейбуси і муніципальні автобуси. На сьогодні 97% перевезень у місті здійснюють приватні маршрутні таксі. У 2002 році були списані 160 вагонів "Татра-Т3" і "Татра-Т6В5", закриті два трамвайних депо, в тому числі на вулиці 9 січня, незруйноване навіть німцями.

1 лютого 2006 року у Воронежі пройшли торги, на які за борги було виставлене майно МП "Воронежелектротранс". Воронезький арбітражний суд визнає торги незаконними і забороняє їх проведення, однак пізніше дані рішення скасовує арбітражний суд Центрального округу Брянська.

2 лютого 2006 року працівники електротранспорту вийшли на мітинг на площі Леніна, вимагаючи від влади відродження електротранспорту. Мер Воронежа Б.М. Скринніков обіцяє, що до 2010 року в місті буде 200 трамваїв і 300 тролейбусів, з них у 2006 році буде куплено 7 трамваїв і 40 тролейбусів.

У 2006 році діє одне трамвайне депо (Трамвайний парк №3 по вулиці Кривошеїна, 13) і 4 трамвайних маршрути. На лінії виходять 32 трамваї КТМ-5 і КТМ-5М виробництва Усть-Катавського вагонобудівного заводу і 1 трамвай КТМ-5РМ виробництва Воронезького ремонтного трамвайно-тролейбусного заводу (ВРТТЗ). Трамвайне сполучення між лівим і правим берегами ріки Воронеж здійснюється по унікальному двоповерховому Північному трамвайному мосту, який має довжину 1,8 км.

Маршрути: діють три постійних маршрути:

№ 1 вул. Острогожська — ВРТТЗ
№ 2 вул. Перхеровича — Вокзал
№ 7 вул. Газова — вул. Остужева

і один піковий маршрут (два рейси в ранкову "годину пік" і два рейси у вечірню "годину пік"):

№ 8 вул. Перхеровича — ВРТТЗ

Рухомий склад: Трамвайний рух був відкритий вагонами серії "Х". Пізніше в місті експлуатувалися трамваї КТМ-1, МТВ-82, "Татра-Т3", "Татра-Т6В5". У 2006 році для перевезення пасажирів використовується решта трамваїв КТМ-5, КТМ-5М і один вагон 71-605РМ (КТМ-5РМ) виробництва ВРТТЗ. Вагон цієї серії (№311) є унікальним у країні, вагони такої самої серї є в Кемерові і Усольї-Сибірському (по 2), але всі, окрім воронезького, обладнані КТСК, а не ТІСК. На ходу залишається також вишка контактної мережі А-1 на базі вагону МТВ-82.

[ред.] Промисловість

Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство
Воронезький алюмінієвий завод
Воронезький вагоноремонтний завод
Воронезький екскаваторний завод
Воронезький завод сільськогосподарських машин
Воронезький механічний завод
Воронезький тепловозоремонтний завод
Завод важких механічних пресів
ВАТ «Гіпрокаучук»
ВАТ «Концерн Сузір'я»
Російське Авіаційно-Космічне Агенство ФДКП «Конструкторське бюро хімавтоматіки»

[ред.] Див. також

Воронезький повіт
ВРТТЗ

[ред.] Посилання

Стаття перекладена з Російської вікіпедії.

Отримано з http://uk.wikipedia.org../../../%D0%B2/%D0%BE/%D1%80/%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%B6.html

Категорії: Слобідська Україна | Міста Росії | Воронезька область