Гуня Дмитро Тимошович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гуня Дмитро Тимошович (рр. н. і см. невід.) – один з керівників селянсько-козацьких повстань в Україні в 1630-х рр. проти польсько-шляхетського гніту, козацький гетьман (1637, 1638).

Походив ймовірно з козацької родини Київщини. Подробиці біографії Г. маловідомі. На поч. 30-х рр. XVII ст. очолював козацькі виправи проти Туреччини та Кримського ханства.

У 1637 р. брав участь у повстанні під проводом Павлюка.

Навесні 1637 р. був обраний полковником війська повсталих козаків, очолюваного гетьманом П. Бутом. Після поразки під Кумейками (6.12.1637) і захоплення П. Бута, Г., захопивши польську артилерію, на чолі козацького загону прорвався на Запоріжжя. В січні 1638 р. Г. обирають кошовим отаманом.

На початку 1638 року запорожці, очолені Гунею, розгромили каральний загін ротмістра Мелецького, надісланий польським командуванням для знищення Запорозької Січі.

Навесні 1638 року Гуня взяв участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом К.Скидана і Я.Острянина.

Г. Розіслав посольства з проханням про допомогу до кримського хана і на Дон. В др. пол. березня полк Г. вирушив з Запоріжжя з метою захопити переправи через Дніпро. Розгромивши окремі польські гарнізони, козаки взяли під свій контроль русло Дніпра від Кременчука до Трипілля. Після битви під Лубнами загони очолювані Г. приєдналися до основних сил козацького війська.

Після невдалого бою під Жовнином частина повстанців на чолі з Я.Острянином, вважаючи, що повстання зазнало невдачі, відступила на Слобідську Україну. Козаки, що лишилися(бл. 20 тис. чол.), боролися далі, обравши гетьманом Гуню. Вони відійшли до гирла р.Сули, де у місці впадіння ріки Старець збудували табір. В ньому з червня до 28 серпня (7 серпня) 1638 р. оточені козаки, страждаючи від виснаження, нестачі харчів та фуражу, кілька тижнів запекло відбивали штурми військ М. Потоцького та Я. Вишневецького. Ватажки коронного війська відхилили пропозицію Г. про укладення перемир’я.

Наприкінці липня до табору Г. пробилася частина загону повсталих під приводом Філоненка, що однак не змінило загального становища козаків. Розуміючи безперспективність подальшого опору, частина старшини вирішила почати переговори про здачу. Побоюючись зради, Г. на чолі невеликого загону в ніч на 28.07.1638 прорвався з оточеного табору на Запоріжжя. Позбавлені допомоги ззовні і, відчуваючи гостру нестачу провіанту, повстанці змушені були капітулювати.

Навесні 1640 р. Гуня керував спільним походом донських і запорізьких козаків проти Туреччини.

Дальша доля його невідома.

[ред.] ДЖЕРЕЛА

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. - Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста. - К.: Генеза, 1993.
• УРЕ. - К., 1962, т. 3.
• Провідники духовності в Україні: Довідник /За ред. І. Ф. Кураса. – К.: Вища школа, 2003.