Далекомір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Далекомі́р (рос. дальномер, англ. telemeter, range finder; нім. Entfernungsmesser m, Streckenmeßgerät n, Telemeter n) — прилад для вимірювання відстаней до об'єктів.

За принципом дії Д. поділяються на дві основні групи:

Оптичні далекоміри (задача визначення відстаней такими далекомірами зводиться до вирішення задачі рівнобедреного трикутника за відомою основою — базою — та протилежному, т.зв. паралактичному, куту). Розрізнюють оптичні далекоміри візуальні, світлопроекційні і проекційно-візуальні, у них паралактичний кут знаходиться відповідно між візирними лініями, осями світлових пучків і між візирною лінією і віссю світлового пучка. База може бути розташована на протилежному від приладу кінці вимірюваної відстані (далекоміри з рейками) або в самому приладі (Д. безрейкові і внутрішньобазові). Найбільш розповсюдженими оптичними візуальними далекомірами є: ниткові, монокулярні подвійного зображення з рейками і внутрішньобазові, зі змінним і постійним паралактичним кутом, утвореним оптичним компенсатором; стереоскопічні, засновані на використанні стереоскопічного ефекту, що виникає при розгляданні предметів двома очима.
Акустичні далекоміри, радіодальноміри, електрооптичні далекоміри Принцип дії таких далекомірів полягає у порівняльній оцінці сигналів, які передаються до об'єкта і ехо-сигналів.

Далекоміри використовують в геодезії, навігації тощо.