Дисипація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Диссипація (лат. dissipatio – розсіяння) — процес розсіяння чого-небуть, наприклад, енергії.

У статистичній фізиці дисипацією називають процеси втрати енергії часткою або квазічасткою при переході від збудженого до термодинамічно рівноважного стану. Наприклад, поглинаючи квант світла електрон у напівпровіднику переходить у збуджений стан із високою енегрією. Згодом він втрачає цю енергію, поступово передаючи її коливанням кристалічної ґратки. Таким чином, поглинута енергія дисипує, перетворюючись у тепло.

При вивченні нерівноважних відкритих систем цей термін використовується для опису процесів втрати енергії системою й передаї її термостату.

В астрофізиці диссипацією називають явище вивітрювання газів з атмосфер космічних об'єктів. Вона викликана тим, що теплові швидкості руху молекул можуть перевищувати другу космічну швидкість. Гази, молекули яких мають менші молекулярні маси, диссипують – вивітрюються – легші за інших. У зв'язку з цим такі летучі гази, як водень і гелій, практично відсутні в атмосферах планет земної групи, що володіють порівняно слабкими гравітаційними полями.