Діетиловий ефір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Загальні | |
|---|---|
| Хімічна назва | Діетиловий ефір |
| CH3-CH2-O-CH2-CH3 | |
| Хімічна формула | C4H10O |
| Молярна маса | 74.12 |
| Синоніми | Діетиловий ефір, ефір, етер |
| Фізичні властивості | |
| Температура плавлення | −116.3 °C |
| Температура кипіння | 34.5 °C |
| Критична температура | 194 °C 3.63 МПа |
| Густина | d420 0.714 г/см3 |
| Діелектрична стала | 4.34 (20 °C) |
| Показник переломлення | nD20 1.3527 |
| Вогненебезпека | |
| Температура спалаху | −40 °C |
| Температура самозаймання | 180 °C |
| Вибухонебезпечна концентрація | 1.7 - 48 % |
Діетиловий етер (Діетиловий ефір чи просто ефір) - прозора, безбарвна, рухома летка рідина з характерним солодкуватим запахом. Диетиловий ефір належить до класу простих ефірів (етерів).
Отримують дегідратацією етанолу у присутності сірчаної кислоти, а також як побічний продукт при синтетичному виробництві етанолу. При контакті з повітрям утворює пероксиди, при випаровуванні та перегонці ефіру концентрація перекисних сполук зростає, що може призвести до їх вибухового розкладу. Через це перед використанням ефір завжди необхідно перевіряти на наявність пероксидів. Відсутність забарвлення крохмаль-йодид калієвого розчину свідчить про вісутність пероксидів.
Ефір використовують як розчинник та ектрагент. Завдяки хімічній інертності, низькій температурі кипіння та комплексоутворюючим властивостям ефір набув широкого вжитку як реакційне середовище у промисловій та лабораторній практиці (наприклад для отримання металоорганічних сполук). Обмежене використання ефір має також у медицині як анестетик.
