Емісі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Держава Ямато у 7 столітті. На північ від неї лежать землі емісі.

Емісі (яп. 毛人, "волохаті люди"; 蝦夷, "жаби-варвари Сходу") — соціо-культурна або етнічна група, яка проживала у Північно-Східній Японії — регіонах Канто і Тохоку — впродовж 4—12 столітть. Її представники вважаються автохтонами Японського архіпелагу і нащадками культури Дзьомон. Традиційна історіографія розглядає емісі як прото-айнську спільноту.

[ред.] Етимологія

Існує ряд гіпотез які пояснують значення слова "емісі". Середних найвпливовіші дві:

"Емісі" походить від айнського однокореневого слова "люди" (емчіу або енчу);
"Емісі" походить від японського слова "хоробрий воїн" (е-мусі)

Оскільки емісі вели тривалу війну із яматоськими загарбниками, у японській мові також закріпилося значення цього слова як "варвар".

[ред.] Історія

Японські самураї женуть загони емісі. Останні зображені потворами і чудовиськами (з японського "Ілюстрованого зводу про істроію храму Кійомідзу", 1517).

Емісі не залишили власних писемних свідчень, тому реконструкція їхньоі історії проводиться на основі японських і китайських хронік. До 7 століття про емісі згадували як про "волохатих людей" (毛人), які живуть на північ від японської держави Ямато. Через постійні війни з останньою, японці почали почали позначати емісі презирливим ієрогліфами 蝦夷 ("жаби-варари Сходу").

Ряд японських вчених вважає, що емісі не були окремою етнічною групою, а "соціально-неспокійним прошарком" яматоського етносу — тобто, повстанцями і бандитами. Вони становили небезпеку для держави, що змушувало уряд постійно висилати на північ війська для придушення їхніх заколотів. Однак більшість науковців світу розглядають емісі як відносно однорідну соціо-культурну і, відповідно, етнічну спільноту. Археологічні дані свідчать про близькість культури емісі до неолітичної культури Дзьомон та середньовічної культури айнів. Це дає підстави вважати емісі складовою ланкою у еволюції автохтонів Японських островів від неолітичної популяції до сучасних айнів.

Перші згадки сутичок емісі та японців містяться у "Кодзікі". У китайських хроніках під 659 роком згадується про посольство японців, які привезли танському імператору "полоненних волохатих людей".

Впродовж 7-9 столітть японці захопили увесь ареал проживання емісі, за виключенням Хоккайдо. Ті зі знатних емісі, які здалися яматоському двору і визнали владу імператора на своїх землях, отримали прізвисько "полоненний" (俘囚, фусю) і були змушені реалізовувати асиміляційні плани завойовників. Підкорені неодноразово піднімали повстання, які жорстоко придушувались. Останнім володарем, у жилах якого текла емісійська кров, був рід "Північних Фудзівара". Однак у 12 столітті він був знищений силами самураїв Камакурського сьоґунату.

У 12 столітті ієрогліфічне сполучення "емісі" почали читати як "едзо". Ця назва закріпилася за Хоккайдо, який називали "острів Едзо" аж до 19 століття.

Емісі не зберігли своєї етнічної цілісності. Вони розчинилися серед яматосців. Однак елементи їхньої культури — одяг, образотворче мистецтво, кухня — присутні по-сьогодні у регоіні Тохоку.