Житіє Олексія, чоловіка Божого

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Житіє Олексія, чоловіка Божого — перекладна агіографічна пам'ятка, з XІІ ст. мала широке поширення в українській, білоруський та російській книжності і фольклорі.

Ж. присвячено християнському подвижникові Олексію. Сказання про нього відомі всім християнським літературам; грецька версія Ж. відома в списках X — XІІ ст., з неї і здійснений слов'янський переклад.

Події, про які повіствується в Ж., відбуваються на рубежі ІV-V ст. за правління римських імператорів, братів-співправителів Аркадія (377-408) і Гонорія (395-423) при папі Інокентії I. Олексій — єдиний, вимолений син багатих і благочестивих патриціїв Євфиміана й Аглаїди (Агласеї). Прекрасно вихованому й освіченому синові батьки готували блискуче майбутнє. Олексій був заручений з дівчиною "царського роду", але, одержимий прагненням до християнського подвигу, він, залишившись наодинці з молодою, віддає їй обручку зі словами: "Візьми і збережи, і так буде меж нами Бог до тієї пори, як він зволить". Таємно залишивши Рим, Олексій йде до Едесси Месопотамської поклонитися нерукотворному образу Ісуса Христа і починає свій багаторічний подвиг добровільної убогості: роздавши усе, що мав, у руб'ї разом з жебраками годується він милостинею і молиться під дверями церкви Св. Богородиці. Святість його розкриває паламар. Через 17 років, ставши всіми шанованим, Олексій намагається утекти від людського поклоніння, але волею долі знову опиняється у Римі, у будинку своїх батьків. Не впізнаний ніким, доживає він останні 17 років життя, харчуючись разом з іншими жебраками від щедрот батьків, із християнською смиренністю переносячи знущання й образи власних слуг. Лише після смерті святого стає відомо, що невпізнаним у будинку 17 років перебував зниклий і оплакуваний син і чоловік.

Переклад Ж. був відомий на Русі, очевидно, з XІ ст.; від XІІ ст. зберігся пергаменний збірник з уривками з Ж., а від XIV ст. — найдавніші його повні списки. Серед численних списків пам'ятки є трохи лицьових, з мініатюрами до тексту Ж. Руська іконографія походить від візантійської: лик святого Олексія нагадує вигляд Іоанна Предтечі.

Особливу популярність Ж. набуває в XVІІ ст., у роки царювання Олексія Михайловича, чиїм небесним патроном був святий. Була написана й у 1671-1674 рр. видана "Служба святому Олексієві". В Україні створюється драма "Олексій, чоловік Божий" (1672— 1673), йому присвячують свої вірші і "слова" Стефан Яворський, Симеон Полоцький, Лазар Баранович.

Пізніше, при Петрі I, коли його супротивники порівнювали царевича Олексія з героєм Ж., Г. Тепчегорський створює (у 1714 р.) віршований акафіст, присвячений Олексієві Петровичу.

До XVІІ ст. Адріанова-Перетц Варвара Павлівна відносить і складання духовного вірша про св. Олексія, чоловіка Божого, що мав і риси книжного Ж., і фольклорні традиції (найраніший запис духовного вірша датований кінцем XVІІІ ст. — 1790 р.). Духовний вірш про св. Олексія, чоловіка Божого, до початку XX ст. користувався в Україні, Росії та Білорусі особливою популярністю в співаків-професіоналів, сказителів-билинників, лірників і поширювався сліпими співаками, "каліками перехожими".

[ред.] Тексти

• Успенский В., Воробьев Н. Лицевое Житие св. Алексея, человека Божия.— СПб., 1906;
• Адрианова-Перетц В. П. Житие Алексея, человека Божия, в древней русской литературе и народной словесности.— Пгр., 1917. Українські інтермедії XVII-XVIII ст. Київ, 1960.

[ред.] Література

• Из истории русской агиографии XVI в // Сб. в честь 30-летней деятельности А. И. Малеина.— Пгр. 1922.—С. 146-154,
• Мурьянов М. Ф. Алексей, человек Божий, в славянской рецензии византийской культуры // ТОДРЛ.—1968.—Т. 23.—С. 109-126,
• Ветловская В. Е. Поэтика романа “Братья Карама зовы”—Л, 1977.—С 162-192;
• Сазонова Л. И.
  • 1) Повесть об Алексее Римском в третьем — пятом изданиях Пролога и политический смысл темы Алексея в литературе 1666— 1670-х годов // Литературный сборник XVII в Пролог — М , 1978 — С 99-106;
  • 2) Театральная программа XVII в “Алексей, человек Божий” // Памятники культуры Новые открытия Ежегодник 1978.—Л., 1979—С 131—149,
• Берман Б. И. Читатель Жития: Агиографический канон русского средневековья и традиция его восприятия // Художественный язык средневековья — М , 1982—С. 165-168,
• Бобров А. Г. Житие Алексея, человека Божия // Словарь книжников — Вып 1 — С. 129-131.