Збагачення корисних копалин
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Збага́чення ко́ри́сних копа́лин — сукупність процесів первинної обробки мінеральної сировини, що мають на своїй меті відділення всіх цінних мінералів від порожньої породи, а також взаємне розділення цінних мінералів.
Зміст |
[ред.] Загальна інформація
При збагаченні можливе отримання як кінцевих товарних продуктів (вапняк, азбест, графіт та інш.), так і концентратів, придатних для подальшої хімічної або металургійної переробки. Збагачення — найважливіша проміжна ланка між видобутком корисних копалин і їх використанням. В основі теорії збагачення лежить аналіз властивостей мінералів і їх взаємодій у процесах розділення — мінералургія.
Збагачення дозволяє суттєво збільшити концентрацію цінних компонентів. Вміст важких кольорових металів міді, свинцю, цинку в рудах складає 0,3-2 %, а в їх концентратах — 20-70 %. Концентрація молібдену збільшується від 0,1-0,05 % до 47-50 %, вольфраму — від 0,1-0,2 % до 45-65 %, зольність вугілля знижується від 25-35 % до 2-15 %. В задачу збагачення входить також вилучення шкідливих домішок мінералів (арсен, сірка, кремній тощо). Вилучення цінних компонентів у концентрат у процесах збагачення складає від 60 до 95 %.
Операції обробки, яким піддають на фабриці гірничу масу, підрозділяють на: основні (власне збагачувальні); підготовчі і допоміжні.
Всі існуючі методи збагачення засновані на розходженні у фізичних або фізико-хімічних властивостях окремих компонентів корисної копалини. Існує ґравітаційне, магнітне, електростатичне, флотаційне, бактеріальне та ін.
[ред.] Методи збагачення корисних копалин
За видом середовища, в якому здійснюють збагачення, розрізняють збагачення:
- сухе (в повітрі та аеросуспензії),
- мокре (у воді, важких середовищах),
- в гравітаційному полі,
- у відцентровому полі,
- у магнітному полі,
- у електричному полі.
Гравітаційні методи збагачення ґрунтуються на розходженні в щільності, крупності і швидкості прямування шматків породи у водяному або повітряному середовищі. При поділі у важких середовищах переважне значення має різниця в щільності компонентів що розділяються.
Для збагачення самих дрібних часток застосовують метод флотації, заснований на різниці в поверхневих властивостях компонентів що розділяється (виборчої змочуваності водою, прилипанні часток мінеральної сировини до бульбашок повітря).
До підготовчих операцій обробки відносять операції просівання (грохочення) і роздрібнення. Грохочення має на меті поділ матеріалу на різноманітні класи по крупності шматків. Дроблення роблять із метою кращого підготування перед збагаченням, а також для одержання готової продукції заданого складу по крупності.
До допоміжних операцій відносять обезпилювання, знешламлювання і збезводнювання.
[ред.] ВТРАТИ КОРИСНИХ КОПАЛИН ПРИ ЗБАГАЧЕННІ
Кількість придатного для використання корисного компонента, що втрачається з відходами збагачення внаслідок недосконалості процесу або порушення технологічного режиму. Встановлені допустимі норми взаємозасмічення продуктів збагачення для різних технологічних процесів, зокрема, збагачення вугілля. Допустимий відсоток втрат к.к. скидається з балансу продуктів збагачення для покриття розбіжностей при врахуванні маси вологи, виносу корисних копалин з димовими газами сушарок, механічних втрат тощо.
[ред.] Джерела
- Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
