Золотий закон (Бразилія)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Золотий закон (порт. Lei Áurea), прийнятий 13 травня 1888 року — закон, який остаточно відмінив рабство в Бразилії. Йому передував «закон Ріо-Бранко», прийнятий 28 вересня 1871, який звільняв всіх дітей рабів, та «закон Сарайва-Котежіпі» 28 вересня 1885 року. Золотий закон складаєть тільки з двох статей: Стаття 1: З цієї дати рабство в Бразилії відміняється. Стаття 2: Всі інші диспозиції та закони щодо рабства відміняються. Стислий текст закона був призначений показати, що немає ніяких додаткових умов для звільнення всіх рабів. Проте, це мало побічний ефект щодо забезпечення будь-якої підтримки як рабів, так і їх власників для пристосування до нового статусу та нового стилю життя. Наприклад, робовласники не отримували ніякої компенсації, як вони того вимагали, а раби не отримували ніякої компенсації або допомоги ні від власників, ні від держави. Перед відміною рабства рабам заборонялася мати майно або отримувати освіту, коли ж вони були звільнені, вони залишилися без засобів існування; без освіти та політичного уявлення раби стикалися з багатьма труднощами при входженні до бразильського суспільства, це пояснює, чому гостре соціальне неравенство надовго залигилося в Бразилії.
Золотий закон був підписаний бразильською принцесою Ізабелой (1846—1921), яка займала піст регента у той час коли її отець, імператор Педру II був у Європі. За прийняття закону вона отримала медаль Золотої Рози від папи римського Льва XIII.
Для підписання закону існував цілий ряд інших причин, крім аболюціанізму. Рабство було більше не прибутковим, жвропейські іммігранти отримували таку низьку платню, що їх пращя коштувала нижче за рабську, прибуття нових рабів припинилося через попередні закони, а до міжнародний авторитет Бразилії погіршувався через те, що вона була останньою крахною Західної півкулі, де все ще існувало рабство. Бразильський уряд знаходився під тиском Британії, яка прагнула заборонити работоргівлю для підвищення конкурентостроможності власних колоній. Наприклад, цукор вироблявся як в Бразилії, так і в британських колоніях Вест-Індії, а британці намагалися відняти у Бразилії можливу перевагу на світових ринках, яку Бразилія отримувала за рахунок використання рабів.
Золотий закон мав ще й інший ефект крім звільнення всіх рабів. Позбавлені рабів власники плантацій (fazendeiros) повинні були вербувати працівників в інших місцях, і тому в 1890-х роках організували «Суспільство для Просування Імміграції» (Sociedade Promotora de Imigração). Іншим ефектом було різке зростання негодовання серед рабовласників, яке домогло скорому падінню монархії і встановленню першої бразильської республіки у 1889 році.