Бразилія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

República Federativa do Brasil Федеративна Республіка Бразилія
Прапор Герб
Девіз: 'Ordem e Progresso' (порт. «Порядок та прогрес»)
Гімн: Національний гімн Бразилії
Столиця	Бразиліа 514 877) 15°45′S 47°57′W
Найбільше місто	Сан-Паулу
Офіційні мови	Португальська
Державний устрій	Федеративна республіка
- Президент	Луїз Інасіо Лула да Сільва
- Віце-президент	Жозе Аленкар Гомес да Сілва
Незалежність	від Португалії
- Проголошена	7 вересня 1822
- Визнана	29 серпня 1825
- Республіка	15 листопада 1889
Площа
- Загалом	8 514 877 км² (5-та)
- Води (%)	0,65
Населення
- оцінка 2005 р.	186 405 000 (5-та)
- перепис 2000 р.	169 799 170
- Щільність	22/км² (182-га)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	1,577 трлн. дол. (9-та)
- На душу населення	$8,584 (68-ма)
ІРЛП  (2003)	0,792 (середня) (63-тя)
Валюта	Реал (BRL)
Часовий пояс	(UTCвід −2 до −5, офіц.: −3)
Домен Інтернет	.br
Телефонний код	+55

Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія — держава в Південній Америці, що межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гайаною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном. Площа — 8 511 965 кв. км, столиця — місто Бразиліа. Вважається, що назва країни походить з назви деревини, пау-бразіл, яка експортувалася звідси в колоніальні часи. Маючи величезні земельні ресурси та запаси корисних копалин, Бразилія має найсильнішу економіку в Латинській Америці та є одним з головних експортерів сільськогосподарської продукції у світі.

Значний вплив на культуру країни справила Португалія, колонією якої була Бразилія, і через це офіційною і практично єдиною розмовною мовою країни є португальська. За віросповіданням більшість бразильців — католики, що робить Бразилію країною з найбільшим католицьким населенням у світі. Національна збірна з футболу вважається найсильнішою, оскільки є п'ятикратним чемпіоном світу.

Зміст 1 Історія 2 Географія 2.1 Географічне положення 2.2 Рельєф 2.3 Клімат 2.4 Внутрішні води 2.5 Ґрунти і рослинність 2.6 Тваринний світ 3 Адміністративний поділ 4 Політична система 4.1 Уряд 4.2 Зовнішня політика 4.3 Збройні сили 5 Економіка 5.1 Огляд 5.2 Сучасний стан 5.3 Проблеми 5.4 Транспорт 6 Демографія 6.1 Походження 6.2 Етнічний та расовий склад 6.3 Мови 7 Суспільство 7.1 Освіта 7.2 Засоби масової інформації 7.3 Соціальні проблеми 8 Культура Бразилії 8.1 Релігія 8.2 Спорт 9 Див. також 10 Посилання й примітки 11 Ресурси Інтернет

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Бразилії

Перші люди з'явилися на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис. років до н. е. Рівень розвитку не був високим, населення Бразилії залишалося на стадії неоліту та вело напівкочовий спосіб життя до відкриття португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом в 1500. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних пород деревини, потім цукрового очерету, кави і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з числа поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців. У 1808 році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, рятуючись від наступаючих армій Наполеона, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися до Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді приймав участь і британський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.

Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821, під час свого правління у Ріо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру (у майбутньому імператор Бразилії Педру I та король Португалії Педру IV) проголосив незалежність 7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.

Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педро I, який правив з 1822 по 1831 роки, коли він зрікся престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою його сина, імператора Педру II. Рабство було скасовано в 1888 році у «Золотому законі», затвердженому принцесою Ізабеллою за час відсутності імператора. Цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації. У останні роки свого існування імперія занурилася в глибоку політичну та військову кризу. В результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педро II 15 листопада 1889 відмовився від трону, після чого була проголошена федеративна республіка (офіційно «Республіка сполучених штатів Бразилії»), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору да Фонсека.

У кінці 19-го — на початку 20-го століття до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських і азіатських (особливо японських) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, відчутно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі преривалася диктатурами — у 1930—1934 і 1937—1945, під владою Жетуліо Варгаса, і 1964—1985, під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цей статус був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців обирали між президентською та парламентською системами, а також вирішили не відновлювати конституційну монархію.

Ключова особливість демократії в сучасній Бразилії — існування яскравого і активного громадянського суспільства. Суспільні організації активно борються за права людини, рівність статей та економічну справедливість.

[ред.] Географія

Докладніше у статті: Географія Бразилії

[ред.] Географічне положення

Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з Колумбією. На півночі і сході омивається водами Атлантичного океану. Територія — 8511,996 тис. кв. км., що становить 5,7 % від усієї суші світу. Бразилія — п'ята за величиною країна світу (після Росії, Китаю, Канади і Сполучених Штатів Америки).

[ред.] Рельєф

Північну половину Бразилії займає широка Амазонська низовина (Амазонія) — глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського нагір'я (висота 150—700 м, окремі вершини до 1200 м), обрамлені уздовж державного кордону крутими урвищами гірських ланцюгів Серра-ду-Імері (найвища вершина — Піку-да-Небліна — 2994 м), Серра-Паріма і Серра-Пакарайма (найвища вершина — гора Рорайма — 2772 м). Майже всю решту території країни займає Бразильське нагір'я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші сягають висоти 2890 м (гора Бандейра). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжу («бразилід») — Серра-ду-Еспіньясу на місці тектонічних западин розкинувся пояс пластових і моноклінарно-пластових рівнин (лавове плато Парани й інші). У центрі і на півночі переважають цокольні плоскогір'я і рівнини, що чергуються з плато — шападами. На заході на територію Бразилії заходить аккумулятивна низовина верховин ріки Парагвай — Пантанал.

[ред.] Клімат

Для більшої частини території Бразилії характерний теплий тропічний клімат. Середні місячні температури коливаються від 16 до 29 °C; лише на високих східних масивах середня температура липня від 12 до 14 °C; можливі заморозки. Але режим опадів і типи клімату різні. На заході Амазонії екваторіальний вологий клімат (2000-3000 мм опадів на рік, амплітуди середніх місячних температур 2-3 °С), на сході Амазонії і прилягаючих пологих схилах Ґвіанського і Бразильського нагір'їв — субекваторіальний з посушливим періодом до 3-4 місяців (1500—2000 мм опадів, на узбережжі близько 3000 мм на рік). У центрі Бразильського плоскогір'я і Пантаналі — субекваторіальний вологий клімат (1400—2000 мм опадів на рік) з великими амплітудами температур (особливо крайніх — до 45-50 °С); на північному сході плоскогір'я кількість опадів знижується до 500 мм і менше на рік, а дощі випадають вкрай нерегулярно: це район частих і тривалих посух. На східній околиці клімат тропічний пасатний, жаркий і вологий, з коротким посушливим сезоном. На півдні плоскогір'я постійно вологий клімат, тропічний на плато Парана і субтропічний у піднесених східних районах до півдня від 24° південної широти.

[ред.] Внутрішні води

Територія країни вкрита дуже густою річковою мережею. Уся Амазонія, південь Ґвіанського і північна частина Бразильського плоскогір'їв зрошуються системою ріки Амазонка; південь Бразильського плоскогір'я — системами pічок Уругвай і Парана, захід — притокою Парани — рікою Парагвай, схід належить до басейну ріки Сан-Франсиску, північно-східна і східна окраїни плоскогір'я зрошуються короткими ріками, що впадають безпосередньо в Атлантичний океан (найбільш велика р. Парнаїба). Лише Амазонка зі своїми західними і східними притоками повноводна протягом усього року і судноплавна. Усі ріки Бразильського плоскогір'я (крім рік крайнього півдня) мають різкі коливання витрат води з бурхливими паводками (звичайно влітку), віжзначаються порогами і водоспадами (у тому числі Ігуасу на однойменній притоці Парани, Урубупунга і Сеті-Кедас — на Парані, Паулу-Афонсу — на Сан-Франсиску), мають великі запаси гідроенергії, але судноплавні лише на коротких ділянках, за винятком Парнаїби і Сан-Франсиску.

[ред.] Ґрунти і рослинність

У Бразилії переважають ліси на червоноколірних латеритних (ферралітних) ґрунтах. За запасами твердої деревини Бразилія займає перше місце у світі. Густі вологоекваторіальні вічнозелені ліси — гілеї, або сельва, з коштовними видами дерев (понад 4000 видів) займають західну частину Амазонії; під ними розвинуті підзолисті латеритні ґрунти. На сході розташовані низовини, уздовж ужбережжя тягнеться смуга атлантичних лісів. На невисоких схилах, що обрамляють Гвіанське і Бразильське плоскогір'я, у зв'язку з наявністю посушливого сезону, поширені листопадно-вічнозелені ліси, а в ґрунтах процес підзолення виражений слабше та мінливо. Подібні типи ґрунтів і рослинності, але з проявом висотної поясності, властиві східним, навітряним і високим схилам та масивам Бразильського плоскогір'я; їхні західні схили одягнені переважно сезонно вологими лісами. Центральна частина плоскогір'я зайнята саваною (кампос) на червоних латеритних ґрунтах, місцями зі щільною корою — кангою: найбільш поширені чагарникові мілкодеревні савани — серрадо; уздовж рік простягаються галерейні ліси, у яких особливо коштовна воскова пальма карнауба. На сухому північному сході плоскогір'я — напівпустельне рідколісся (каатинга) із ксерофітних і сукулентних дерев та чагарників, на червоно-коричневих і червоно-бурих ґрунтах. На рівномірно вологому півдні знову з'являються вічнозелені листяні і змішані ліси з хвойної бразильської араукарії з вічнозеленим листяним підліском (у тому числі з «парагвайського чаю» — йерба-мате) на червоноземних ґрунтах, що займають піднесені плато до півдня від 24° південної широти; у зниженнях на пористих осадових породах з червонясто-чорними ґрунтами поширені бездеревні трав'янисті савани — кампос лимпос. В западині Пантанал значна площа під болотами.

[ред.] Тваринний світ

Вважається, що Бразилія має більше число як наземних хребетних тварин, так і безхребетних, ніж будь-яка інша країна світу. Ця висока різноманітність фауни може бути пояснена значними розмірами країни, а також великою варіацією типів її екосистем. Числа щодо різноманітності фауни сильно залежать від джерела, як через те, що навіть таксономісти іноді розходяться в думках щодо класифікації видів, так і через нестачу даних та інколи неповну або застарілу інформацію. Постійно виявляються нові види, а інші, на жаль, продовжують вимирати. Бразилія має найбільше число видів приматів серед всіх країн, біля 77 видів, та найбільше число видів прісноводних риб (понад 3000 видів). Вона займає друге місце за числом видів земноводних, третє за числом видів птахів, і п'яте за числом видів плазунів. Багато з видів знаходяться під загрозою, особливо ті, що мешкають в екосистемах, що зараз у значній мірі знищені, таких як атлантичний ліс.

[ред.] Адміністративний поділ

Докладніше у статті: Географія Бразилії

Бразилія — федерація, що складається з of 26 штатів (estados) та 1 федерального округу (distrito federal), всього 27 «федеративних одиниць», розбитих на 5 регіонів для статистичних цілій.

Північний регіон Акрі (Acre) Амазонас (Amazonas) Амапа (Amapá) Пара (Pará) Рондонія (Rondônia) Рорайма (Roraima) Токантінс (Tocantins)

Північно-східний регіон Алагоас (Alagoas) Баїя (Bahia) Мараньян (Maranhão) Параїба (Paraíba) Пернамбуку (Pernambuco) Піауї (Piauí) Ріу-Гранді-ду-Норті (Rio Grande do Norte) Сеара (Ceará) Сержипі (Sergipe)

Центрально-західний регіон Гояс (Goiás) Мату-Гросу (Mato Grosso) Федеральний округ або Бразиліа Мату-Гросу-ду-Сул (Mato Grosso do Sul)

Південно-східний регіон Еспіріту-Санту (Espírito Santo) Мінас-Жерайс (Minas Gerais) Ріо-де-Жанейро (Rio de Janeiro) Сан-Паулу (São Paulo)

Південний регіон Парана (Paraná) Ріу-Гранді-ду-Сул (Rio Grande do Sul) Санта-Катаріна (Santa Catarina)

Бразилія організована по федеральній моделі, штати Бразилії мають значну автономію уряду, законотворчої діяльності, суспільної безпеки і оподаткування. Уряд штату очолює губернатор (governador), вибраний прямим голосуванням, кожний штат має свій законодавчий орган (assembléia legislativa).

Кожний штат поділяється на муніципалітети (municípios), кожний із своєю власною законодавчою радою (câmara de vereadores) і мером (prefeito), яка автономні і ієрархічно незалежні ні від федерального уряду, ні від уряду штату. Багато муніципалітетів в свою чергу діляться на округи (distritos) які не мають політичної або адміністративної автономії. Група кількох муніципалітетів має назву муніципального району comarca.

[ред.] Політична система

[ред.] Уряд

Докладніше у статті: Політичний устрій Бразилії

Зараз у Бразилії діє сьома конституція, прийнята в 1988 році, після падіння військової диктатури у 1985 році. Згідно цій конституції, Бразилія є федеративною президентською представницькою республікою, де президент є як главою держави, так і главою уряду.

Столицею Бразилії є місто Бразиліа. Адміністративна структура країни — федерація, проте Бразилія включає муніципалітети як автономні політичні об'єкти, що роблять федерацію потрійною: тобто Союз, штати і муніципалітети.

Виконавча влада Союзу здійснюється урядом, очоленим президентом, який обирається на чотирирічний термін і може бути переобраним ще на один термін. Крім президента обирається і віце-президент, а решта урядових посадовців назначається президентов.

Законодавча влада Союзу здійснюється двопалатним Національним Конгресом. Палата депутатів обирається кожні чотири роки за системою пропорційного голосування та пропорційного представлення штатів. Члени Федерального Сенату обираються на восьмилітній термін частинами кожні чотири роки. Звичайний законотворчий процес вимагає участі президента, який має право накласти вето на новий законопроект та має виняткову прерогативу ініціативи законодавства з певних питань. Додатково, якщо доречні і термінові обставини виправдовують цей крок, президент може випустити наказ, який має обов'язкову силу закону і вступає в силу негайно. Наказ президента зберігає свою силу до 120 днів, якщо не відмінюється Конгресом.

Один з важливих принципів політики — система багатопартійності як гарантія політичної свободи. Зараз у Національному Конгресі представлені 28 політичних партій (див. Політичні партії Бразилії). У Бразилії дуже звичайно переходити з однієї партії до іншої, тому розміри та вплив партій часто змінюються.

Судова влада здійснюється федеральними судами, які представлені як у столиці, так і у всіх штатах. Крім того, штати мають власні суди, але з дещо іншою юрісдикцією.

[ред.] Зовнішня політика

Докладніше у статті: Зовнішня політика Бразилії

Традиційно Бразилія була лідером в латиноамериканському суспільстві і грала важливу роль в системі колективної безпеки та економічній кооперації Західної півкулі. Зараз вона є членом Міжамериканського договору взаємної допомоги і член Організації американських держав. Недавно Бразилія почала надавати високий пріоритет відносинам із своїми південноамериканськими сусідами і входить до складу Амазонського пакту, Асоціації латиноамериканської інтеграції і Меркосур. Разом з Аргентиною, Чилі і США, Бразилія — один з гарантів перуансько-еквадорського мирного процесу. Вона посилала солдат у складі військ ООН для збереження миру у Бельгійськое Конго, Кіпр, Мозамбік, Анголу, Східний Тимор та Гаїті. У 2004—2005 роках Бразилія входила до складу Ради Безпеки ООН в дев'ятий раз.

Відкриті питання бразильської зовнішньої політики включають кілька неврегулюованих ділянок кордону з Уругваєм, невизнані бразильські зони інтересів в Антарктиці, що перекриваються з британською та аргентинською зонами, спроби розширти морську економічну зону уздовж бразильських берегів, та спроби разом з Німеччиною, Японією та Індією стати постійними членами Ради Безпеки ООН.

[ред.] Збройні сили

Докладніше у статті: Збройні сили Бразилії

Бразилія має найбільші в Латинській Америці збройні сили, що з 1999 року поділяються на звичайні три рода військ. Повне число солдат складає 317 тис., які позподіляються приблизно на 200 тис. у Армії (сухопутних військах), та по 50 тис. у Військово-морському флоті та Військовій авіації. Чоловіки призиваються на службу в віці 19 років, хоча існує багато засобів відмовитися від служби — з 1,7 млн. чоловіків, що щорічно досягають призивного віку, тільки 133 тис. призиваються до збройних сил. Чоловіки та жінки можуть служити добровольцями з віку у 18 років.

Фінансування зброіних сил відносно ВВП дуже мале, та склало лише 9,9 млрд. доларів США (1,1 % ВВП) в 2005 році. Це пояснюється відсутністю як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів, та великим розміром Бразилії відносно сусідів. Зараз основними задачами збройних сил є охорона кордонів та просування економічного розвитку в Амазонії, боротьба з транспортом наркотиків з Андійського регіону та поліцейські операції.

[ред.] Економіка

Економіка Бразилії
Валюта	1 Реал (R$, BRL) = 100 сентаво
Фінансовий рік	Календарний рік
Торговельні організації	СОТ і SACN
Статистика
Місце за ВВП	9-те
ВВП (ном.)	796,3 млрд. $ (2005 [1][2][3]) 954 млрд. $ (2006 [4]) 1 937 млрд. R$ [1]
ВВП (ном.) на душу населення	10 519 R$ (2005 [5])
ВВП (ПКС)	1 616 млрд. $ (2006 [6])
ВВП (ПКС) на душу населення	8 600 $ (2005 оц. [6])
Приріст ВВП	2,3 % (2005 [1][6])
ВВП за галузью	сіль.госп. (8 %), промисловість (38 %), послуги (54 %) (2006 [6])
Інфляція	3,74 % (2006 оцінка)
Населення за межою бідності	20 % ~40 млн.
Працездатне населення	96,3 млн. (2006 [6], 50 % населення)
Працівників за галузью	сіль.госп. (20 %), промисловість (14 %), послуги (66 %) (2003 оц. [6])
Безробіття	9,6 % (2006 оц. [6])
Галузі промисловості	текстильна, взуттєва, хімічна, цементна, деревообробка, залізна руда, олово, сталь, авіаційна, автомобільна, інше машинобудівництво та обладнання
Торговельні партнери
Експорт	139 млрд. $ (2006 [6][4])
Основні партнери	США 19,2 %, Аргентина 8,4 %, Китай 5,8 %, Нідерланди 4,5 %, Німеччина 4,2 % (2005)
Імпорт	91,3 млрд. $ (2006 [6][4])
Основні партнери	США 17,5 %, Аргентина 8,5 %, Німеччина 8,4 %, Китай 7,3 %, Японія 4,6 % (2005)
Державні фінанси
Внутрішній борг	50 % ВВП (2006 [6][4])
Зовнішній борг	176,5 млрд. $ (листопад 2006 [6])
Доходи бюджету	140,6 млрд. $ (2004)
Витрати бюджету	172,4 млрд. $ (2004)
Економічна допомога	30 млрд. $ (2002 [6])

[ред.] Огляд

Завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектору послуг, також як і великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП (ППС) Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки, будучи основною економікою у Меркосур. Зараз країна розширює свою присутність на світових ринках. Головні експортні вироби включають авіаційну техніку, каву, транспортні засоби, сою, залізну руду, помаранчевий сік, сталь, тканини, взуття, електроапаратуру та цукор.

Згідно Міжнародного валютного фонду і Світового банку, Бразилія має дев'яту за розміром економіку в світі (по паритету купівельної спроможності). Економіка Бразилії дуже різноманітна із значними варіаціями між регіонами. Найбільш розвинена промисловість сконцентрована на Півдні і на Південному сході. Північний схід — найбідніший регіонБразилії, але зараз він починає залучати нові інвестиції.

Бразилія має найрозвиненіший промисловий сектор в Латинській Америці, який складає третину її ВВП. Бразилія виробляє дуже різноманітну продукцію, від автомобілів, сталі та нафтопродуктів до комп'ютерів, літаків і споживчих товарів. Після підвищення економічної стабільністі, забезпеченою Plano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестують в нове обладнання і технології, велика частка яких закупається в північно-американських підприємствах. Бразилія також має розвинений і різноманітний сектор послуг. Протягом початку 1990-х банківський сектор досяг 16 % ВВП. Хоча бразильська банківська система зараз активно реформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким рядом послуг і привертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми із США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значній консолідації.

Бразильські міста значно відзізняються одне від одного за легкістю ведення бізнесу (згідно повідомлень Світового Банку: Ведення бізнесу в Бразилії). В Бразилії досить легко реєструвати майно та підприємства, але загалом, незважаючи на ідентичні правила по всій Бразилії, передача майна займає багато часу. Хоча бразильська економіка досить розвинута, поширені проблеми корупції, бідністі і неграмотності все ще є значними бар'єрами розвитку.

[ред.] Сучасний стан

Після десятиліть значної інфляції і кількох спроб взяти її під контроль, в липні 1994, під час президенства Ітамара Франку, уряд Бразилії розпочав програму економічної стабілізації, План-реал, названий на честь введеної нової валюти, реалу. Темпи інфляції, які досягли рівня приблизно 5000 % на рік в 1993 році, швидко впали, досягши рівня в 2,5 % в 1998 році. Ухвалення Закону про фінансову відповідальність у 2000 році поліпшило фінансову дисципліну місцевих і федеральних адміністрацій, частково за рахунок інвестицій в інфраструктуру і удосконалення соціальних послуг.

Протягом президенства Фернанду Енріке Кардозу (1995—2002) уряд доклав значних зусиль для перероблення переважно державної економіки на переважно ринкову. Конгрес схвалив кілька законів, що в більшій мірі відкрили економіку для участі приватного сектора і збільшили її привабливість для іноземних інвесторів. В кінці 2003 програма приватизації, яка включала продаж сталеливарних та енергетичних підприємств і компаній телезв'язку, дала прибуток на більш ніж 90 млрд. дол. США.

У січні 1999 бразильський Центральний банк оголосив, що реал більше не буде прив'язаний до долара США, що призвело до деякої девальвації бразильської валюти. Ріст економіки склав 4,4 % в 2000 році та 1,3 % в 2001. У 2002 році слухи, що кандидат у президенти Луїз Інасіу Лула да Сілва, у випадку перемоги, проголосить дефолт по державному боргу, привели до зменшення економіки. Проте, будучи обраним, Лула продовжив економічну політику свого попередника. Він здійснював суворий підхід до економіки, зумів стримати інфляцію, знаходячи гроші не тільки для виплат по бразильським борговим зобов'язанням, а навіть і щоб достроково виплатити борг МВФ. В результаті у рік обрання Лули (2003) ВВП зріс на 0,5 %, але вже в 2004 — на 5,2 %, та в 2005 — на 2,3 %, хоча цьому допоміг ріст світової економіки у цей період.

[ред.] Проблеми

Економіка все ще має серйозні проблеми, тож реформи поки необхідні. Серед проблем можна назвати недостатню інфраструктуру, концентрацію прибутку, недостатню якість суспільних послуг, корупцію, соціальні конфлікти і урядову бюрократію. Ці проблеми досить складні у Бразилії порівнянно з іншими країнами.

Внутрішній державний борг досяг рекордного значення на фоні зростаючих державних витрат. Податки вже представляють значну частину національного дохіду і є серйозним тягарем для всіх соціальних класів, зменшуючи можливості для інвестицій. Крім того, ведення бізнесу важке через високі ціни на ліцензування та бюрократичний процес регістрації підприємств.

Поточий ріст економіки нижчий, ніж у більшості латиноамериканських країн, Китаї та Індії. Бразилія опустилася на 11 позицій у Індексі конкурентоспроможності Світового економічного форуму з 2003 до 2005 роки. [1].

[ред.] Транспорт

Основними транспортними шляхами усередині країни є автодороги. Система автороріг достить розвинена та складна. Проте у деяких районах під час тропічних злив автодороги становляться важкопроходимими та небезпечними.

Залізниці у Бразилії загалом застарілі та використовуються майже виключно для перевезення вантажів. Існує лише декілька діючих пасажирських залізниць, найдовша — між містами Белу-Оризонті та Віторія.

Морський транспорт традиційно був дуже важливим у Бразилії, хоча зараз він також використовується майже виключно пля перевезень вантажів. Майже всі великі міста уздовж бразильського узбережжя є також важливими торговими портами. Також важливий річковий транспорт, особливо у Амазонії, де він є основним транспортним засобом. Всього Бразилія має біля 50 тис. км водних шляхів.

Авіаційний транспорт зараз швидко розвивається. Лідерами перевезень у Бразилії є компанії Vasp і Transbrasil. У Бразилії діє 3 277 аеропортів (1999 рік), проте майже всі міжнародні рейси йдуть до міжнародних аеропортів Гуарульос в Сан-Паулу або Галеано в Ріо-де-Жанейро. З останнього часу кілька рейсів йдудь до аеропортів міст Бразиліа і Форталеза. З південноюамериканською інтеграцією очікується, що більше аеропортів відкроються для міжнародних рейсів протягом наступних років.

[ред.] Демографія

Демографія Бразилії
Населення	188 078 227 (червень 2006, оцінка)
Вікова структура 0-14 років 15-64 років від 64 років	(2006, оцінка) 25,8 % (24,6 млн. ч./23,7 млн. ж.) 68,1 % (63,5 млн. ч./64,6 млн. ж.) 6,1 % (4,7 млн. ч./6,7 млн. ж.)
Медіанний вік Повний Жінки Чоловіки	28,2 років 27,5 років 29,0 років
Приріст населення	1,04 % у рік (2006, оцінка)
Народжуваність	16,56 /1000 чол. (2006, оцінка)
Смертність	6,17 /1000 чол. (2006, оцінка)
Міграція	-0,03 /1000 чол. (2006, оцінка)
Співвідн. статей При народженні До 15 років 15-64 років після 64 років Все населення	1,05 чол./жін. 1,04 чол./жін. 0,98 чол./жін. 0,70 чол./жін. 0,98 чол./жін.
Дит. смертність Повна Чоловіків Жінок	28,6 /1000 народжених 32,3 /1000 народ. 24,7 /1000 народ.
Очік. прот. життя Повна Чоловіків Жінок	71,97 років 68,02 років 76,12 років
Коеффіціент фертільності	1,91 дітей/жінку (2006, оцінка)
ВІЛ-інфіковані	0,7 % (660 тис., 2003, оцінка)
Етнічні групи Білі Мулати Негри Інші (японці, араби, ам. індіанці) Невизначені	(перепис 2000 року) 53,7 % 38,5 % 6,2 % 0,9 % 0,7 %
Релігії Католіки Протестанти Спірітуалісти Банту/Вуду Інші Невизначені Нерелігійні	(перепис 2000 року) 73,6 % 15,4 % 1,3 % 0,3 % 1,8 % 0,2 % 7,4 %
Мови	Португальська (офіц.), іспанська, англійська, французька
Грамотність Визначення Все населення Чоловіки Жінки	(2003, оцінка) Людина віком 15 років може писати та читати 86,4 % 86,1 % 86,6 %

Докладніше у статті: Демографія Бразилії

[ред.] Походження

Серед населення Бразилії домінуюче положення займають нащадки португальських іммігрантів, від перших колоністів (починаючи з 16-го століття) до іммігрантів останнього часу (19-і і 20-і століття). Перші португальські поселення в Бразилії з'явилися після 1532 року, коли було засноване місто Сан-Вінсенте та почався активний процес колонізації. До проголошення незалежності в 1822 році португальці були єдиним європейським народом, представники якого активно селилися в Бразилії, тому бразильська культура у значній мірі заснована на культурі Португалії. Інші країни Європи мали незначну присутність протягом колоніального періоду. Голландці та французи пробували колонізувати Бразилію протягом 17-го століття, але їх контроль над частиною Бразилії тривав тільки кілька десятиліть.

Індіанське населення Бразилії (3-5 мільйонів на час відкриття її європейцями) було у великій мірі винищене або асимільоване в португальське населення. З початку колонізації шлюби між португальцями та індіанцями були звичайними. Зараз у Бразилії проживає біля 700 000 індіанців, що складає менш ніж 1 % населення країни, але це число значно більше у Північному регіоні.

Бразилія має значну долю чорного населення, що походить з африканських рабів. Їх завозили до країни з 16-го до 19-го століття. Більш ніж 3 мільйони африканців були завезені до Бразилії протягом існування рабства. Работоргівля була скасована тільки в 1850 році. Раби переважно завозилися з Анголи, Нігерії, Беніну, Того, Гани, Берега слонової кості та Сан-Томе і Прінсіпі. Африканське населення Бразилії у значній мірі змішалося з португальським, приводячи до змішаного сучасного населення.

Починаючи з 19-го століття, бразильський уряд стимулював європейську імміграцію, щоб замінити людський ресурс колишніх рабів. Перші непортугальські іммігранти, які оселилися в Бразилії в 1824 році, були німцями. З 1869 року прибувають перші польські іммігранти. Проте, значна європейська імміграція до Бразилії почалася тільки після 1875 року, коли значно зросла імміграція з Італії, Португалії і Іспанії.

Згідно сайту Memorial do Imigrante, між 1870 і 1953 роками Бразилія привернула приблизно 5,5 мільйонів іммігрантів — приблизно 1,55 млн. італійців, 1,47 млн. португальців, 650 тис. іспанців, 210 тис. німців, 190 тис. японців, 120 тис. поляків і 650 тис. іммігрантів інших національностей. Ці цифри можуть бути значно недооціненими, тому що жінки та діти часто не рахувалися, багато іммігрантів селилися нелегально, замінюючи прізвища, щоб приховати своє походження, а бразильська система обліку була досить недосконалою. Бразилія стала домом найбільшої італійської діаспори за межами Італії, маючи 25 млн. бразильців італійського походження. Бразилія також є домом найбільшого ліванського співтовариства в світі, близько 8 мільйонів.

Починаючи з початку 20-го століття, Бразилія отримала значну кількість азіатських іммігрантів: корейців, китайців, тайванців і японців. Японці — найбільша азіатська меншина в Бразилії, а бразильці японського походження складають найбільше японське населення за межами Японії (1,5 млн.).

[ред.] Етнічний та расовий склад

Населення Бразилії сконцентроване уздовж узбережжя. Населення південних штатів має переважно європейське походження, але більшість мешканців Півночі представляють собою індіанське населення, а більшість мешканців Північного сходу — суміш африканців та європейців.

Згідно конституції Бразилії 1988 року, расизм є тяжким злочином, цей закон сприймається у Бразилії дуже серйозно.

Понад 90 млн. людей в Бразилії мають коріння в масових хвилях європейської імміграції. Найбільші етнічні групи — іберійці, італійці і німці. Менші групи включають слов'ян (здебільшого чехів, поляків, українців і росіян). Серед найменших етнічних груп — литовці, вірмени, фіни, французи, греки, угорці, румуни, британці, ірландці та євреї. Крім європейців, бразильське населення включає 79 млн. африканців та мулатів, 13 млн. арабів, 1,6 млн. азіатів та 700 тис. американських індіанців.

[ред.] Мови

Португальська мова — єдина державна мова Бразилії. Нею розмовляє практично все населення і фактично тільки ця мова використовується в школах, газетах, радіо, телебаченні та для всіх ділових і адміністративних цілей. Окрім того, Бразилія є єдиною португаломовною країною в Америці, що робить мову частиною бразильської національної самосвідомості. Бразильська португальська мова розвинулася незалежно від європейської португальської мови, та пройшла менші фонетичні зміни, ніж мова, якою розмовляють в Португалії. Тому часто кажуть, що мова Камоенса, португальського поета 16-го століття, фонетично нагадує сучасну бразильську португальську мову, але не мову, якою розмовляють в Португалії зараз, і що його роботи слід читати за бразильськими правилами. На бразильську португальську мову також мали деякий вплив індіанські та африканські мови. У самій Бразилії мова досить однорідна, носії різних регіональних діалектів легко розуміють один одного, але між ними існує кілька помітних фонологічних, лексичних та орфографічних відмінностей.

Багато тубільних мов ще існують в тубільних суспільствах, перш за все в Північній Бразилії. Хоча багато з них мають істотні контакти з португальською мовою, сьогодні є стимул для вивчення рідних мов. Деякі іноземні мови використовуються нащадками іммігрантів, які зазвичай двомовні, в маленьких сільських суспільствах в Південній Бразилії. Найголовніші з них — бразильські німецькі діалекти, наприклад Riograndenser Hunsrückisch, померанська і італійська мова, заснована на італійському венеціанському діалекті. У місті Сан-Паулу японська мова також існує в районах переселенців, таких як Лібердад.

Англійська мова — частина офіційного шкільного учбового плану, але дуже мало бразильців вільно володіють нею. Іспанська мова також часто викладається в школах та розуміється до певної міри самими носіями португальської мови завдяки великій схожості між двома мовами.

[ред.] Суспільство

[ред.] Освіта

Традиційно Бразилія не мала доброї системи освіти, а до першої половини 20-го століття її основною продукцією була сільськогосподарча та добувна, що не вимагали високого рівня підготовки працівників. Проте, система освіти зараз щвидко розвивається. Ще у 1980 році лише 80,9 % дітей у віці 7-14 роців відвідували школи, а вже у 2000 році ця цифра досягла 96,4 %. У віці 15-17 років цей фактор вирос з 49,7 % до 83 % ^[7]. Рівень грамотності за той же період вирос з 75 % до 86.4 % ^[8][9]. Проте, система освіти ще недосколнала та ефект її покращення ще недостатньо помітний. Наприклад, середній рівень формальної освіти серед бразильського населення складає лише 6,2 роки (для порівняння у США — 12 років, а в сусідній Аргентині — 8), перш за все через низький рівень освіти у бідних районах.

За структурою освіта поділяється на кілька рівнів. Дошкільна освіта для дітей віком до 6 років необов'язкова, але досить популярна, та включає всі базові елементи, необхідні для розвитку дитини: моторні, когнитивні та соціальні навики. Фундаментальна (шкільна) освіта обов'язкова для дітей віком 6-14 років та складається з 9 класів, що мають мінімум 200 днів у або 800 годин уроків на рік. Обов'язкова для всіх шкіл програма складається з португальської мови, історії, географії, фізики, біології та математики, інші предмети можуть бути додані залежно від школи. Після фундаментальної освіти йде середня освіта, що звичайно складає 3 роки, та необхідна для того, щоб потрапити до вищого навчального закладу. Інколи середня освіта складає більше, до 5 років, особливо у випадках, коли вона включає пофесійну підготовку.

Вища освіта поділяється на дві частини. Перша закінчується отриманням бакалаврського ступеню (graduação) та звичайно займає 4 роки. Для майбутніх викладачів необхідно прослухати однорічний курс лісенсіатури (licenciatura). 5-річні «професійні дипломи» видаються в інженерних, юридичних спеціальностях та ветерінарній медицині. У медицині навчання займає 6 років та може бути доповнене необов'язковою резидентурою (residência). У аспірантурі (pós-graduação) можливо отримати магістерський диплом, для якого необхідно прослухати 2 роки необхідних курсів та написати магістерську дисертацію (dissertação de mestrado). Для отримання докторського ступеня необхідно прослухати 4 роки курсів, пройти кваліфікаційний екзамен, та написати докторську дисертацію (tese de doutorado). Звичайно також вимагається публікація результатів дисертації.

[ред.] Засоби масової інформації

Індустрія засобів масової інформації Бразилії відрізняється високим рівнем концентрації. Хоча конституція забороняє володіння газет, радіостанцій та телестанцій в одному районі однією групою, на практиці ця заборона обходиться, та більшість ринку контролюється невеликим числом компаній.

Найбільша подібна компанія — Мережа Глобо (Rede Globo), яка володіє телеканалом Globo, що віщає на всю країну, радіо CBN, журналом Época, інтернет-порталом Globo.com, газетою Globo та надає послуги кабельного телебачення. Наступна за розміром компанія — Південно-бразильська мережа телекомунікацій (Rede Brasil Sul de Telecomunicações абоRBS). Вона володіє телеканалом RBS, кількома радіостанціями (Gaúcha, Farroupilha, Atlântida тощо), газетою Zero Hora та порталом ClicRBS. RBS також ретранслює канал Globo у Південному регіоні. Проте, такі компанії визивають значну критику з боку деяких депутатів та громадських організацій через свій розмір.

Найбільш популярним телеканалом Бразилії^[10] є без сумніву Globo, який пропонує всі види програм та є найвідомішим виробником теленовел. Друге місце займає SBT (Sistema Brasileiro de Televisao), який майже дублює Globo, але з нижчини стандартами — показує старіші фільми, мексиканські, а не бразильські, теленовели тощо. За третє місце борються такі канали як Rede Band, TV Gazeta та Rede TV, які частіше показують жорстокі сцени, бідность, та інші сцени розраховані на найбідніше населення. Популярні тематичні канали включають TV Cultura (освітній канал штату Сан-Паулу), та MTV Brasil.

Найбільш популярними газетами^[10] є Globo (публікується у Ріо-де-Жанейро), O Estado de Sao Paulo (Сан-Паулу), Jornal do Brasil (Ріо-де-Жанейро), Folha de Sao Paulo (Сан-Паулу), Correio Braziliense (Бразиліа) та економічні Gazeta Mercantil і Valor Econômico. Серед журналів популярні щотижневі Veja, Época та IstoÉ.

[ред.] Соціальні проблеми

Згідно Фундації Жетуліо Варгаса, у 2006 році за межою бідності знаходилося 18,5 % населення, на 19,8 % меньше, ніж на чотири роки раніше ^[11]. Значна бідність є у знічній мірі наслідком економічної нерівністі, за коефіціентом Джіні (мірою цієї нерівності) Бразилія займає одне з перших міст у світі.

Бідність дуже яскраво представлена у фавелах (favelas), тобто нетрях, розташованих у великих містах та найбідніших регіонах країни. Навіть не враховуючи фавели, інсують значні відмінності у рівні економічного розвитку та добробуту між регіонами ^[12]. Тоді як Північно-східний регіон має найгірші економічні показники через низький охват та якість суспільних послуг та поширену корупцію, багато міст на Півдні і Південному сході мають соціально-економічні стандарти, порівняні із стандартами найбільш розвинених країн світу ^[13].

Уряд Луїза Інасіу Лули да Сілви прикладає багато зусиль для поліпшення ситуації, що здійснюється за допомогою програми «Фомі Зеро» (Fome Zero — «нульовий голод»). Наприклад, частиною цієї програми є «Болса фаміліа» (Bolsa Família — «сімейна стипендія»), програма соціальної допомоги найбіднішим шарам населення за умовами отримання освіти та вакцинації.

[ред.] Культура Бразилії

Культура Бразилії перш за все походить від культури Португалії. Португальські колоністи та іммігранти принесли католицьку віру, португальську мову і багато традицій, які все ще мають значний вплив на сучасну бразильську культуру. Як багатонаціональна країна, на її культуру також чинили свій вплив інші народи. Американські індіанці значно вплинули на кухню Бразилії та на її мову, а африканці, привезені як раби, в значній мірі вплинули на бразильську музику, танці, кухню. Італійські і німецькі іммігранти, які у великій кількості переселялися до Бразилії, також чинили значний вплив на різні аспекти життя, але їх вплив найсильніший на півдні країни.

Дивись також:

• Бразильський карнавал
• Бразильська кухня
• Бразильська література
• Бразильська музика
• Бразильське кіно
• Бразильські свята

[ред.] Релігія

Згідно перепису Бразильського інституту географії та статистики (IBGE^[14]):

• 73,6 % населення — католики (біля 126 млн.).
• 15,4 % — протестанти (біля 25 млн.).
• 7.4 % населлення вважають себе атеїстами або агностиками.
• 1,3 % — спіритуалісти.
• 1,8 % — прихильники інших релігій. У тому числі мормони (900 тис.), свідки Єгови (600 тис.), буддисти (215 тис.), сейсо-но-іє (151 тис.), юдаїсти (230 тис.) та мусульмани (27 тис.) ^[15].
• 0.3 % — прихильники традиційних африканських релігій, таких як кандомбле, макуба та умбанда.
• Деякі споведують суміш разних релігій, наприклад католицизму, кандомбле та індіанських релігій.

Бразилія має найбільше число католиків католиків у світі. Проте, число протестантів зараз зростає. Рахуючи їх разом з католиками, Бразилія займає друге місце за числом християн у світі після США. До 1970 року більшість бразильських протестантів належали до «традиційних церков», здебільшого це були лютерани, пресвітеріани і баптисти, але протягом останніх десятиліть значно зросли число п'ятидесятників та представників деяких інших концесій.

Іслам в Бразилії традиційно практикувався деякими африканськими рабами. Сьогодні, мусульманське населення в Бразилії складається здебільшого з арабських іммігрантів, хоча у іслам переходить і деяке число не арабських громадян.

[ред.] Спорт

Найпопулярніший вид спорту в Бразилії — футбол, країна знаменита на весь світ своїми гравціми, такими як Рональдо, Пеле, Жаржіньо, Рівеліно, Ромаріо, Зіко, Карлос Альберто, Рівалдо, Роберто Карлос, Гаррінча, Кака і Рональдіньо. Бразильська національна збірна ставала чемпіоном світу рекордні п'ять разів.

Бразилія також добилася успіхів в інших видах спорту, переважно волейболі, баскетболі, тенісі, гімнастиці і автогонках. Багато видів спорти зародилися в Бразилії, наприклад:

• Пляжний футбол, створений на пляжах Ріо-де-Жанейро.
• Футволей, суміш футболу і волейболу, також на піску.
• Бразильське Джіу-джитсу, варіація японського дзюдо.
• Вале-тудо, вид боротьби.
• Капоейра, військове мистецтво африканської спадщини.
• Бірібол, водна варіація волейболу

[ред.] Див. також

• Список міст Бразилії

[ред.] Посилання й примітки

[ред.] Ресурси Інтернет

Уряд

• Brasil.gov.br — Офіційний урядовий портал (порт. мовою)
• Câmara dos Deputados — Офіційний сайт палати депутатів (порт. мовою)
• Presidência da República — Офіційний сайт президента (порт. мовою)
• Senado Federal — Офіційний сайт сенату (порт. мовою)
• Посольство Бразилiї в Україні

Інформація і статистика

• Дослідницький центр конгресу США, доповідь стосовно Бразилії (англ. мовою)
• Бібліотека конгресу - Дослідження країни: Бразилія (англ. мовою)
• Енциклопедія Британіка: Бразилія (англ. мовою)
• Національна бібліотека Бразилії (англ. та порт. мовою)
• Супутникові зображення міст Бразилії (англ. мовою)
• Книга фактів ЦРУ: Бразилія (англ. мовою)
• Бразилія - гаряча точка біорізноманіття (англ. мовою)

Енциклопедії

• Країни світу на сайті Укрінформ: Бразилія
• Енциклопедія Кругосвіт: Бразилія (рос. мовою)

Туризм

• Готелі Бразилії — Путівник бразильського посольства в Лондоні (англ. мовою)
• Islands in Brazil Сайт про острови та пляжі Бразилії (англ. мовою)
• Wikitravel: Бразилія (англ. мовою)