Калинець Ігор Миронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Калине́ць І́гор (нар. 1939 р.). Поет і прозаїк, один із чільних представників т. зв. “пізньошістдесятницької” ґенерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні. Живе і працює у Львові. Автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком. Поетичну творчість Калинець, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев’ять книжок, написаних перед ув’язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу – “Вогонь Купала”, 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім – написаних під час ув’язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця – “Пробуджена муза” (Варшава, 1991) та “Невольнича муза” (Балтимор – Торонто, 1991). 1991 р. збірку вибраних поезій “Тринадцять алогій” видано було також в Україні. Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гусар Струк у передмові до “Невольничої музи” виокремлює “три головні течії” в його поезії: “оспівування культури, любовно-еротичне прагнення та суспільний протест”. Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем. Саме з появою в укр. літ. процесі Калинця почалися дискусії про необароко. Українське бароко і справді можна розглядати як одне із джерел Калинцевих інспірацій, іншим таким джерелом є, безперечно, творчість Б.-І. Антонича. Ще одна вельми цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю чергою переростали у книжки (свідчення “структуралістського” бачення світу). Творчість Калинця суттєво вплинула на багатьох укр. поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. Після повернення з ув’язнення та виселення 1981 р. Калинець, за його словами, цілком замовкає як поет (завершене явище) і стає “імпресаріо колишнього Ігоря Калинця”. Тим часом пише і публікує казки для дітей (напр., “Дурні казки”, 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 р. журнал “Сучасність” опублікував його повість “Молімось зорям дальнім”, написану ще 1972 р. під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. Проте поза всякими сумнівами Калинець був і залишається передовсім поетом, творцем вельми індивідуального, легко впізнаваного (за всієї стилістичної різноманітності) і в той же час напрочуд цілісного світу.

Юрій АНДРУХОВИЧ

подано за:www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/gk-il.htm