Кероген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кероген (рос. кероген, англ. kerogen, нім. Kerogen-Gestein n) – геохімічно перетворений залишок органічної речовини, органічна частина горючих сланців.

У земній корі знаходиться біля 650 трлн т К. горючих сланців, тоді як запаси нафти становлять лише 2 трлн т.

Кероген - частина розсіяної органічної речовини осадових гірських порід (низьких стадій перетворення), нерозчинна в органічних розчинниках. К. являє собою асоціацію різнорідних детритних і тонкодисперсних органічних залишків, перетворених г.ч. в анаеробних умовах.

Вміст К. в горючих сланцях до 60%, переважно 15-35%.

Елементний склад К. в зоні катагенезу (%): сапропелевого типу - С 64-93; Н 6-10; О 0-25; N 0.1-4,0; S 0-8; гумусово-сапропелевого типу С 64-96; Н 1-5; О 3-25; N 0,1-2,0; S 0.1-3,0. При метаморфізмі збільшується частка С і зменшується частка Н і гетероелементів. Структуру К. представляють макромолекули, які складені конденсованими карбоциклічними ядрами, з’єднаними гетероатомними зв’язками або аліфатичними ланцюжками.

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3