Київське метро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

**Київський Метрополітен**

Місцезнаходження	Київ
Тип транспорту	метро
Працює з	6 Листопада 1960
Довжина системи	58,7 км
Кількість ліній	3
Кількість зупинок	45
Перевезень у день	1700 тис. на добу
Ширина колії	1,524 мм
Оператор	КП Київметрополітен

Схема київського метро
██ Святошинсько-Броварська лінія██ Куренівсько-Червоноармійська лінія██ Сирецько-Печерська лінія

Київський метрополітен — швидкісна позавулична транспортна система Києва, побудована за методом 3 транспортних діаметрів, багато станцій якого є пам'ятниками історії та архітектури. Лінії метрополітену охоплюють всі 10 районів міста. Власником метрополітену є комунальне підприємство "Київський метрополітен", створене у 1990 році. Компанія працевлаштовує декілька тисяч робітників. Фінансові надходження йдуть від продажу квитків, реклами та місьского бюджету. В цілому пасажири задоволені якістю послуг, але існує проблема перезавантаженості метрополітену, та дещо застарілого рухомого складу.

[ред.] Метрополітен сьогодні

Сьогодні Київський метрополітен має три діючі лінії, експлуатаційна довжина яких близько 50 км. До послуг пасажирів — 45 станції, з трьома підземними пересадочними вузлами в центрі міста. В даний час відбувається будівництво Подільсько-Вигурівської лінії та проектування Лівобережної. Найглибшою станцією є «Арсенальна»(біля 115 м), що не має центрального залу і з'єднана з наземним вестибюлем дуже довгим двомаршевим ескалатором. Станція «Вирлиця», «Дніпро» та «Червоний хутір» мають берегові платформи та знаходяться на дузі. Крім того, «Дніпро» наполовину знаходиться на метромосту. В Метрополітені є дві невідкриті станції — Теличка та Львівська Брама, що не мають виходи на поверхню та оздоблення.

[ред.] Лінії

#	Назва	Кінцеві станції	Колір	Введена в дію	Кількість станцій	Довжина (км)
1	Святошинсько-Броварська	Академмістечко — Лісова	Червоний	6.11.1960	18	22,7
2	Куренівсько-Червоноармійська	Героїв Дніпра — Либідська	Синій	17.12.1976	12	13,2
3	Сирецько-Печерська	Сирець — Бориспільська	Зелений	31.12.1989	15	22.5
4	Подільсько-Вигурівська	Солом'янська — Братиславська	Помаранчевий	Споруджується 1 черга	16-18	~16
5	Лівобережна	Милославська — Дарниця	Блакитний	Проектується	12-13	~11,5
	Всього:				45	58.4км

Перспективна схема ліній Київського метрополітену.

Перша лінія, Святошинсько-Броварська, історія якої починається з 6 листопада 1960 року, має довжину 19.6 км (із яких 6.7 км — наземна ділянка) і 18 станцій. Наземна ділянка має 2 мостових переходи — через рiку Дніпро i Русанівську протоку та 2 шляхопроводи.
Друга лінія, Куренівсько-Червоноармійська, перша ділянка якої була введена в експлуатацію 16 грудня 1976 року, має довжину 13.2 км і 12 станцій.
Третя лінія, Сирецько-Печерська, перша ділянка якої була введена в експлуатацію 31 грудня 1989 року, має довжину 18.8 км і 13 станцій та один міст метро.

Лінії метрополітену поєднані між собою технологічною гілкою між станціями Кловська, Майдан Незалежності та Хрещатик.

Пасажирів метрополітену обслуговують 107 ескалаторів, що діють на 22 станціях. Енергетична система метрополітену включає розвинену кабельну мережу, 38 тягово-понижувальних підстанцій, 2 тягові підстанції, 14 трансформаторних підстанцій. Керування ними здійснюється з автоматизованих диспетчерських пунктів. Всі лінії оснащені АРС.

Крім того, станція Вокзальна Святошинсько-Броварської лінії має вихід до системи швидкісного трамваю, що у перспективі буде реконструйована в легке метро.

Поїзд метрополітену типу Єж на 1 лінії

[ред.] Рухомий склад

Загальний парк двох депо складає 644 вагони. Всі діючі лінії розраховані на використання 5-ти вагонних поїздів. Друга та третя лінії метрополітену оснащені вагонами 81-717/81-714, перша майже повністю — Є/Єж/Єма, що пов'язано з їх стійкістю до погодних умов взимку.

Окрім стандартних поїздів, друга лінія експлуатує також один повністю комп'ютеризований поїзд «Славутич» (подібні моделі використовуються у Празі, виробник - Skoda). На четвертій та п'ятій лінії у перспективі будуть використовуватись 6-7 вагонні поїзди нового покоління, розроблені Крюківським вагонобудівним заводом.

[ред.] Метро як пам'ятник

Київський метрополітен, нарівні з Московським та Ленінградським, входить до трійки унікальних архітектурних ансамблів радянської епохи та сучасності.

Перша черга метрополітену, що почала будуватись у 1949 році як компонент стрімкої післявоєнної відбудови міста, мала стати одним з символів часів перемоги та тріумфу Радянського Союзу. Саме тому вона спроектована у стилі сталінського ампіру, характерному для Москви, але, будучи відкрита у 60-му, не зберегла більшої частини планованого оздоблення. Найбільш збережено цей стиль на станції «Університет», яка, втім, у 90-х позбулася статуї Леніна з білого мармуру через ідеологічні зміни.

Станції першої лінії досі зберігаюсь відчуття старого метрополітену, тут збереглися бронзові люстри-бра, плетені вентиляційні решітки та візерунки на підлозі. Вестибюлі «Хрещатика», «Арсенальної», «Університету» та «Вокзальної» є найстаршими.

Друга лінія стала пам'ятником економії, і тут домінують спрощені архітектурні прийоми колонних станцій. Водночас, південна її частина містить цікаві архітектурні рішення — станція «Площа Льва Толстого» побудована у храмовому стилі, «Либідська», що з'явилась з чисто технічних причин, схожа на квінтесенцію «Серпуховскої» та «Луб'янки» (до реконструкції) в Москві.

Третя лінія еклектична. Почавшись зі станції «Золоті ворота», вона являє нам архітектуру князівських часів — станція знаходиться біля Золотих Воріт, і вкрита мозаїками. Станція «Дружби Народів» має пілонну конструкцію з цегляною кладкою пілонів, характерною для давньоруських храмів. Станції «Бориспільська», «Вирлиця» та «Славутич» — зразки high-tech-дизайну, а «Печерська» нагадує станції сабвею Західної Європи.

Жетон Київського метрополітену.

[ред.] Турнікети та оплата проїзду

Турнікети метрополітену, встановлені на вхід, бувають двох видів: нормально відкриті та поворотні. Турнікети обладнані валідаторами для жетонів, транспортних карт та місячних магнітних квитків, а також сигналами проходу. Прохід через турнікет дозволяється при зеленому індикаторі. Рама поворотного турнікета повертається вручну. Оплатити проїзд можна трьома методами.

— Жетоном на одну поїздку. Жетони зеленого кольору та вартістю 50 копійок продаються у касах метрополітену та через автомати, що приймають 1 та 2 грн. купюри. Для проходу необхідно опустити жетон у валідатор та зачекати появи зеленого світла.

— Транспортною картою. Карту можна придбати у касі метрополітену за ціною 7 грн., та поповнити її на певну кількість поїздок, але не більше 100. Також можна поповнити карту у комп'ютерних терміналах на станції «Вирлиця» та «Лісова». Для проходу треба піднести карту до валідатора зверху турнікета при його освітленому синьому дисплеї, та пройти після звукового сигналу або появи зеленого світла. Цей спосіб дуже зручний при необхідності частих поїздок.

— Магнітним квитком. Місячний проїзний квиток можна купити у касі метрополітену за ціною від 25.5 грн. Для проходу треба провести квиток через валідатор зверху вниз магнітною стічкою та дочекатись появи зеленого світла.

Турнікети на виході у перспективі будуть замінені на оснащені валідаторами транспортних карт для розрахунку вартості поїздки в залежності від відстані. Такі турнікети можна побачити на виході ст. «Дорогожичі» та «Вирлиця».

[ред.] Історія

Станція «Днiпро»

Станція «Золотi Ворота»

Станція «Вирлиця»

1949—1960 Будівництво Київського метрополітену
6 листопада 1960 — відкрито перша черга Святошинсько-Броварської лінії довжиною 5,2 кілометри (станції «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро»)
1963 Ділянка Вокзальна — Шулявська (2 станції); 2-й вихiд на станцii Хрещатик
1965 Ділянка Днiпро — Дарниця (міст через Дніпро, 3 станції, депо «Дарниця»)
1968 Ділянка Дарниця — Чернiгiвська (1 станція)
1971 Ділянка Шулявська — Святошин (3 станції)
1976 Ділянка Майдан Незалежності — Контрактова пл. (3 станції)
1977 Київському метрополітену було присвоєно ім'я В.І. Леніна
1979 Ділянка Чернiгiвська — Лiсова (1 станція)
1980 Ділянка Контрактова пл. — Оболонь (3 станції)
1981 Ділянка Майдан Незалежності — Республіканський стадіон (2 станції)
1982 Ділянка Оболонь — Мінська — Героїв Днiпра
1984 Ділянка Республіканський стадiон — Либiдська (2 станції)
1985 Завод з ремонту рухомого складу ОМ-2
1986 2-й перехід Хрещатик — Майдан Незалежності
1986 Реконструкцiя колійного розгалуження ст. Дарниця
1987 2-й вихiд на станцii Гідропарк
1987 Ділянка Університет-Театральна-Хрещатик (1 станція)
1988 Депо Оболонь
1989 Ділянка Золотi Ворота — Кловська (3 станції)
1991 Ділянка Кловська — Видубичі (2 станції)
1992 Ділянка Видубичi — Осокорки (2 станції, міст через Дніпро)
1994 Ділянка Осокорки — Харкiвська (2 станції)
1996 Ділянка Золотi Ворота — Лук`янiвська (1 станція)
1997 Ст. Печерська
2000 Ділянка Лук`янiвська — Дорогожичі (1 станція)
2003 Ділянка Святошин — Академмістечко (2 станції)
2004 Ділянка Дорогожичі — Сирець (1 станція)
2005 Ділянка Харківська — Бориспільська (1 станція), другий вихід на станції «Лісова»
2006 Відкрито станцію Вирлиця між ст. Харківська та ст. Бориспільська, другий вихід на станції «Дарниця»