Кнапінський Владислав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кнапінський Владислав (1838-1910), біблійник, професор і ректор Яґеллонського Університету.

Дитинство, юнацькі й студентські роки (Духовна Семінарія Св. Якова і Духовна Римо-Католицька Академія у Варшаві) провів у російській окупації. Ієрейські свячення прийняв у 1862 році. У 1863 році отримав титул кандидата теології і отримав посаду бібліотекаря академії. Після закриття варшавської Духовної Академії у 1867 році став катехетом у школі й прогімназії в повіті. У результаті відмовлення навчання російською мовою був у 1869 році позбавлений учительської посади і став вікарієм у парафії Св. Хреста.

Від 1865 року був постійним співпрацівником “Католицького Перегляду”. Був одним із редакторів і видавцем “Церковної Енциклопедії” Новодворського. У 1883 році був призначений титульним варшавським каноніком. У 1887 році Духовна Римо-Католицька Академія в Петербурзі надала титул доктора теології. Після кількох років роздумів, вирішив залишити Варшаву і в 1888 році прийняти кафедру Старого Завіту і семіцьких мов на Теологічний Відділ Яґеллонського Університету. Цього самого року Академія Знань включила о. Кнапінського в Історичну Комісію, а після двох років в Комісію для Досліджень у Царині Історії Літератури і Освіти в Польщі й у видавничий комітет “Бібліотеки Польських Письменників”. В академічних роках 1889/90, 1893/94, 1901/02 і 1906/07 був деканом Теологічного Відділу, а в 1897 році був одноголосно вибраний ректором Яґеллонського Університету. Будучи публіцистом, займався ситуацією Католицької Церкви під російською окупацією і часто про неї писав на шпальтах “Познаньського Щоденника” і “Познаньського Кур’єра” а також інших газет і часописів. Як подає Чеслав Лєхіцький, автор біографії о. Кнапінського в “Польському Біографічному Словнику”, існує 66 відбиток його артикулів на цю тему. Автор праці – “Справа за костел в Острозі на Волині” („Sprawa o kościół w Ostrogu na Wołyniu”) (Львів 1892, вид. 2 – Білий Дунаєць – Острог 2000) – голос про захист католиків у латинському обряді на Волині і разом із тим прекрасне свідоцтво їх прив’язаність до Вселенської Церкви. Окрім цього о. Кнапінський є, зокрема, автором дуже обширних статей: “Лист до певного католицького священика”(„List do pewnego kapłana katolickiego”) (Краків 1893), “Про хрести під російським правлінням” („O krzyżach pod rządem rosyjskim”) (Познань 1893).

О. Владислав Кнапінський також живо цікавився і збирав документи про переслідування уніятів на Холмщині і представив їх російському цареві. “Розповіді з російського «державно-церковного права»” („Opowiadania z rosyjskiego «prawa państwowo-kościelnego»”) (Познань 1890) були перекладені німецькою мовою. У 1909 році перейшов на пенсію. Помер 20 березня 1910 року. Був відзначений папським золотим хрестом „Pro Ecclesia et Pontifice” (1903).

[ред.] Джерела

• Czesław Lechicki, „Knapiński Władysław (1838-1910)”, w: „Polski Słownik Biograficzny” t. 13, Wrocław-Warszawa-Kraków 1967, s. 105-106;
• Ryszard Żmuda, „Knapiński Władysław”, w: „Słownik Polskich Teologów Katolickich” t. 2, Warszawa 1982, s. 295-306.