Кічура Мелетій Омелянович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Меле́тій Кічу́ра (21 січня 1881, Носів — †3 березня 1938) — український письменник.
Зміст |
[ред.] Біографічні відомості
Народився 21 січня 1881 року в сім’ї священика у Носові Бережанського повіту (нині Підгаєцького району).
Освіта: гімназія у Львові, правничі факультети Віденського і Львівського університетів.
У серпні 1914 року Мелетія Кічуру мобілізували в австрійську армію. Воював на Галицькому фронті, потрапив у російський полон і був вивезений у Сибір.
З 1918 року жив у Києві, працював завідувачем канцелярії Української академії мистецтв, викладав німецьку мову в Художньому інституті.
[ред.] Громадський почин
Ще у липні 1899 року на студентському вічі палко відстоював задум заснування у Львові українського університету. 1908 року М. Кічура як довірена особа В. Стефаника багато зробив, щоби письменник переміг на виборах до австрійського парламенту.
Від 1910 працював адвокатом у Коломиї на Станіславщині, брав активну участь у громадсько-культурному житті міста, виданні газети «Покутське слово».
[ред.] Літературна діяльність
Належав до літературного об’єднання «Західна Україна», від 1930 року був редактором його журналу під однойменною назвою. Також відредагував альманах «Руку братам» (1928).
М. Кічура — автор збірок поезій, літературознавчих статей, рецензій, нарисів про українських письменників.
[ред.] Перекладацька діяльність
Перекладав українською мовою твори Ш. Бодлера, Ю. Словацького, Ф. Шіллера й інших, німецькою мовою — поезії Лесі Українки, Т. Шевченка.
У 1933 році М. Кічуру за сфабрикованим звинуваченням заарештували органи ДПУ.
До останнього часу вважали, що М. Кічура загинув у 1939 році, але відомий тернопільський краєзнавець Єфрем Гасай віднайшов архівну довідку, завдяки якій остаточно з’ясовано, що Мелетій Омелянович Кічура помер 3 березня 1938 р. у місцях позбавлення волі.
Реабілітований посмертно.
[ред.] Твори
- Кічура М. [Поезія] // Молода муза: Антологія західноукраїнської поезії поч. ХХ століття. — К., 1989. — С. 222 — 253.
- Кічура М. «О чиста кринице…»: [Вірші] // Вільне життя. — 1991. — 7 берез.
- Кічура М. [Поезії] // Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. №4. — Тернопіль, 1992. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 23 — 24.
[ред.] Література
- Бубній П. Мелетій Кічура // Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. №4. — Тернопіль, 1992. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 23.
- Веретюк О. «Не як невольник твій…» // Вільне життя. — 1993. — 31 берез. — (Рядок з біографії краю).
- Веретюк О. Співець з краю Золотої Липи // Храм книги. — Бережани, 1994. — С. 113 — 118.
- Дубина М. Мелетій Кічура: Шляхами письменницької долі // Літ. Україна. — 1992. — 3 груд.
- Дудар С. Боєць великого загону // Бережанське віче. — 1991. — 30 січ.
- Мелетій Кічура: [Корот. біогр.] // «З порога смерті…»: Письменники України — жертви сталінських репресій. — К., 1991. — С. 243 — 244.
- Мельничук Б., Уніят Б. «Адресат вибув…» // Свобода. — 2005. — 5 берез. — С. 4. — (Наші земляки).
- Погребенник Ф. Мелетій Кічура у розквіті сил: [Рідкісне фото укр. поета] // Слово і час. — 1993. — № 4. — С. 86. — (З колекції Ф. Погребенника).
- Кічура Мелетій Омелянович (21.01.1881 — 1939) // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1980. — Т. 5. — С. 213.
- Кічура Мелетій Омелянович (21.01.1881 — 1939) — укр. поет // УЛЕ. — К., 1990. — Т. 2. — С. 483.
- Кічура Мелетій (1881), поет: Біогр. довід. // Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича. — Львів, 1994. — Т. 3. — С. 1042.
- Кічура Мелетій (21.01.1881 — 1937) — укр. письменник // Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Польськ.-укр. культ. взаємини. — Тернопіль, 1996. — С. 27.
