Лебедин

Лебедин — місто обласного підпорядкування в Сумській області, центр району. Розташоване по обидва береги р. Вільшанка, за 47 км від обласного центру. Населення −29700 чол. (2005).

Нині у місті функціонує 11 промислових підприємств: ВАТ «Завод поршневих кілець», ВАТ «Завод верстатних вузлів», машинобудівний завод, ВАТ «Фурнітура», моторобудівний завод, ВАТ "Завод «Темп», ВАТ «Швейна фабрика», ВАТ «Хлібозавод», учбово-виробниче підприємство глухих, дочірнє підприємство «Лебединське виробництво будматеріалів», ТОВ « Нафтомаслозавод».

[ред.] Історія

Територія міста була заселена здавна, про що свідчить знайдені тут знаряддя праці і посуд епохи бронзи (ІІ тис. до н. е.), а також решті поселення епохи черняхівської культури (ІІ-VІ ст.). Стосовно дати заснування існує декілька версій. Найбільш вірогідно, що переселенці з Правобережжя заснували тут в 1652 р. слободу, назва якої пішла віл однойменного озера, що знаходиться поблизу, або ж походить від назви однойменною села на Черкащині чи Київщині, звідки прийшли переселенці. В 1658 році населення Лебедина поповнилося новими переселенцями, слободу перебудували. Лебедин було віднесено до Сумського полку як сотенне містечко, яке з осені 1658 р. увійшло в козачий реєстр під назвою «Лебяжий город». З Лебедином пов'язана одна з найтрагічніших сторінок історії України. У 1708 році з 20 листопада по 26 грудня у Лебедині знаходилася ставка Петра І, який вів підготовку до воєнних дій проти гетьмана Івана Мазепи і його союзника — шведського короля Карла XII. Водночас тут князь Меншиков чинив суд над прихильниками Мазепи. Перед цим було стерто із землі гетьманську столицю Батурин. Після ліквідації козацького устрою Лебедин стає центром комісарства, потім — центром повіту, деякий час входив до складу Охтирського повіту, з 20-х років XX ст. — центр району. В 1781 році затверджено герб Лебедина у вигляді щита, у верхній частині якого зображено герб Харкова, а в нижній — на золотому фоні лебедя, що символізує назву міста. В 1782 р. до Ф.Залеського приїздив Г. С. Сковорода. В червні 1859 р. до Лебедина завітав Т. Г. Шевченко, який зупинявся у братів Максима Михайловича і Олексія Михайловича Залеських. Влітку 1893 р. в Лебедині жив С. В. Рахманінов. Тут бували вчені І.І.Срезневський, О. О. Потебня, письменники П. П. Гулак-Артемовський, Г. Ф. Квітка-Основ'яненко.

[ред.] Пам'ятники

Торгові ряди (1868)
Воскресенська церква (1769)
Покровська церква (1875)
Миколаївська церква (1914).

[ред.] Персоналії

В Лебедині народилися майбутні діячі науки і культури ХVІП-ХІХ ст.: український історик медицини, перекладач і бібліограф В. Я. Джуньковський (1767—1826), перший український мінеролог Ф. П. Мойсеєнко (Моїсеєнков, 1754—1781). Це — батьківщина доктора біологічних наук і письменника М. В. Доленго (Клокова), художників Ф. Г. Кричевського і О. Д. Басанця, композитора і фольклориста О.І.Стеблянка, мистецтвознавця С. А. Таранушенка, письменників М. М. Ляшка, К. О. Гордієнка, історика літератури І.І.Гливенка, співаків Б. Р. Гмирі і І.Н.Стешенка, хірургів М.І.Ситенка, М. М. Милостанова, Т. Я. Балаби, хіміка М. Р. Котляренка, генералів М.І.Чередниченка і О. М. Ячинського, контр-адміралів В. Г. Новикова і О. П. Супруна, маршала В. К. Харченка, агронома, письменника, краєзнавця Б.І.Ткаченка.

[ред.] Зовнішні посилання

	Сумська область

Райони	Білопільський • Буринський • Великописарівський • Глухівський • Конотопський • Краснопільський • Кролевецький • Лебединський • Липоводолинський • Недригайлівський • Охтирський • Путивльський • Роменський • Середино-Будський • Сумський • Тростянецький • Шосткинський • Ямпільський
Міста обласного значення	Глухів • Конотоп • Лебедин • Охтирка • Ромни • Суми • Шостка