Мардук
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мардук — головний вавилонський бог; "поглинув інших богів і перейняв усі їхні функції"; у Біблії його називається Меродахом. Римський еквівалент — Юпітер.[1][2]
[ред.] Опис Мардука
Вавилонські тексти ототожнюють Мардука (Меродаха), як сина Еа (бога водних стихій). В пізніший період до його імені Мардук додавався титул Бел, що означає Господь. Оскільки бог Мардук (Меродах) вважався засновником Вавилона, то дехто каже, що Мардук репрезентує обожненого Німрода. А втім, думки вчених щодо ототожнення божеств з певними людьми досить-таки розбігаються.
Мардук, як і решту вавилоно-асирійських богів, відзначався нестримною ненавистю. Для прикладу вавилонський міф про створення світу описує, ніби Тіамат, що рішуче прямувала на знищення інших богів, перестрілася з Мардуком, котрий розрубав її надвоє: з однієї її половини він сформував небо, а другу — використав для творення землі. Відтак з допомогою Еа Мардук створив людський рід з крові іншого бога, Кінгуа.[3]
[ред.] Мардук у Біблії
У Біблії згадується що Навуходоносор забрав як здобич священний посуд з Єрусалимського храму присвяченого Єгові і «відправив їх до краю вавилонського, до дому свого бога, а посуд відправив до скарбничного дому свого бога» Мардука, якого євреї називали Меродах[4]. Було знайдено вавилонський напис, в якому цар Навуходоносор говорить про храм Мардука: «Я наповнив його сріблом та золотом і дорогоцінним камінням... і помістив там скарбничий дім мого царства». Згодом були написані пророчі слова про помсту Єгови: "Здобутий уже Вавилон, засоромлений Бел, зламаний Меродах, боввани його посоромлені, порозбивані всі його божища!"[5] Як результат, Вавилонія була завойована мідо-песами 539 року до н. е. на чолі Кіра Великого та приєднана до новоутвореної мідо-перської імперії.[6]
