Мегаполіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мегалопо́ліс, мегапо́ліс (від грец. μεγας, род. відм. μεγαλου — великий і πολης — місто) — це:

найбільш компактна форма розселення, що утворюється при зростанні великої кількості сусідніх міських агломерацій. Термін утворився з назви давньогрецького міста Мегалополь, що утворилось внаслідок злиття більш ніж 35 поселень Аркадії.
будь-яке місто з населенням більше 1 мільйону мешканців;

Мегалополіс — надто урбанізована, форма міського розселення, що стихійно склалась; розповсюджена у кількох високорозвинених країнах, обумовлена високою концентрацією населення (щільність населення в мегалополісах США — 2,7 люд./га, в Японії, Великобританії, Німеччини — 8-10 люд./га). Мегалополіс не уявляє собою суцільну забудову, 90% його территорії — відкриті простори. Всі частини мегалополісу пов'язані економічно.

Основні риси мегаполісу: лінійний характер забудови, витягнуті уздовж транспортних магістралей; спільна поліцентрична структура, обусмовлена взаємодією відносно близько розташованих великих міст; порушення екологічної рівноваги між діяльністю людини і природного середовища.

Вперше термін був застосований для позначення суцільної міської забудови (довжиною більше 1000 км і шириною, місцями, до 200 км) уздовж Атлантичного узбережжя США — пов'язані між собою агломерації Бостона, Нью-Йорка, Філадельфії, Балтимора, Вашингтона (населення понад 40 млн. люд.).

Найбільші й найвідомі мегалополіси: