Культура слова: Мовностилістичні поради
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Культура слова: Мовностилістичні поради — книжка присвячена чистоті української мови. Автор: Пономарів Олександр Данилович
У посібнику даються поради щодо вибору слів, вимовних, наголосових та морфологічних варіантів, синтаксичних конструкцій для найкращого висловлення думки в різних стилях української літературної мови. Рекомендації автора ґрунтуються на мовному досвіді українського народу, відбитому в творах класичного та сучасного письменства. Для студентів, викладачів, науковців, редакторів, лекторів, журналістів.
Рік видання: 2001
Кількість сторінок: 240
ISBN: 966-06-0192-1
Формат: 84x108/32
[ред.] Фраґменти з книги
Величезна кількість помилок пояснюється тим, що тривалий час серед багатьох українців українська мова не виконувала функцій рідної мови, якою думають, спілкуються в усіх сферах життя, мріють і снять, радіють і сумують. Вона була непотрібним додатком до іншої, престижнішої мови. У деяких дітей, на думку їхніх батьків, від української мови навіть боліла голова, і тих дітей звільняли від вивчення рідної мови.
Є люди, які не мають права на помилки (актори, лектори, диктори та інші працівники радіо й телебачення, вчителі, викладачі), бо їхнє слово повинно бути взірцем для решти громадян України. Носіями зразкової української мови мусять стати державні діячі, урядовці всіх рангів та їхні дружини, якщо вони спілкуються з людьми поза своєю домівкою, виступають перед аудиторією безпосередньо чи в засобах масової інформації.
Щедро постачає цілу Українську соборну державу "суржиком" Верховна Рада, яка, власне, ще нічого не зробила для впровадження Закону про державність української мови. Більше половини деиутатів не хочуть розмовляти українською мовою, відверто демонструючи зневагу до цього Закону.
Життя не дуже пестило нашу мову на шляху до утвердження її в різних сферах спілкування: то не було умов для розвитку наукового стилю, то до краю звужувано рамки її офіційного використання, то ретельно під різними приводами винищувано її творців та плекальників. Але незважаючи на все це, українська мова ввійшла в коло найрозвиненіших мов світу, має викристалізовані норми на всіх рівнях.
На відміну від інших завойованих земель Україна добровільно приєдналася до Московської держави у 1654 році, наївно сподіваючися на дружбу та любов єдинокровної і єдиновірної держави. За таку наївність від нас забрано дуже багато чого, створеного генієм наших предків,— від Остромирової Євангелії до неповторних мозаїк висадженого в повітря більшовиками Золотоверхого Михайлівського собору. Від нас забрали навіть ім'я Русь, перенісши його на Московщину.
