Обговорення:Ніщинський Петро Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Найбільшою популярністю користується його прекрасна композиція для хору (на слова самого Ніщинського) "Закувала та сива зозуля...", написана у 1875 році. Натхненний твір Ніщинського символізував нескореність духу українського народу, став яскравим художнім витвором легендарного, звитяжного богатирства. Це була творча вершина Петра Ніщинського. Шлях до неї випав довгий. І нелегкий - від села Неменка (нині Іллінецький р-н) на Вінниччині, де 21 вересня 1832 року народився майбутній композитор, навчання в Києво-Софійському (1842), а згодом Києво-Подільському (1844-1845) духовних училищах. Вокальні здібності вісімнадцятирічного семінариста привернули увагу Київського архімандрита Антоніна. У 1850 р.. будучи призначеним настоятелем польської церкви в Афінах, він викликає туди молодого талановитого співака. В Афінах Ніщинський не обмежувався співом у церкві, а вивчав еллінську культуру, мистецтво, вдосконалював знання грецької мови, закінчив філологічний і богословський факультети університету і захистив дисертацію на ступінь магістра наук, викладав грецьку мову в Афінській гімназії, а в 1857 році повернувся на батьківщину. З 1860 р жив в Одесі, деякий час учителював у Бердянську. Оригінальні твори ставлять його в ряд кращих композиторів України XIX ст. Серед них - "Козак Софрон´´, "Ой, гук, мати, гук", "Байда", пісні-романси "Дівчинонько-голубонько", "У діброві чорна галка". Поряд з композиторською діяльністю Ніщинський бере активну участь у складанні російського-українського словника, перекладає на грецьку мову знамениту пам´ятку культури Київської Русі "Слово о полку Игореве" (1879), друкує переклад драматичного твору Софокла "Антігона" (1883). Згодом митець почав працювати над перекладом "Одіссеї" Гомера. Перевіршування цього великомасштабного твору - 24 пісні або рапсодії - 12098 віршів вимагали справжнього самозречення. У червні І887 року П. Ніщинський завершив працю над "Одіссеєю". Право на видання перевіршованої "Одіссеї´ Ніщинський подарував львівській "Правді" під псевдонімом Петра Байди. Царський уряд не міг пробачити йому це видання українською мовою, з´явилось розпорядження про звільнення його з роботи.
Останні роки свого життя Петро Іванович жив в однокімнатній, холодній одеській квартирі вдівцем. Петро Байда-Ніщинський помер 4 березня 1896 року у селі Ворошилівка на Поділлі (тепер Тиврівський р-н), похований у цьому ж селі, на березі Південного Бугу, на місцях прадавніх поселень доби трипільської культури та скіфських курганів.
