Пенати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Поруч із Ларами, у римських господах шанували двох богів що були відомі під назвою ПЕНА́ТИ (лат. Penates чи Di Penates) — богів-охоронців дому, родини, чий культ пов’язаний з обожнюванням предків. Домашні пенати, подібно до Ларів, дбали про злагоду в родині. Етимологія назви наголошує їх значення та їх функцію: назва походить від penus та penetralia чи «комора». На їх честь у господі постійно горів вогонь та їм був присвячений стіл на котрому для них постійно знаходилась їжа та напої. Їм відводили спеціальне місце за столом де клали сіль, квіти та фрукти як жертву, а голова родини перед тим як накладати страви дружині, дітям чи іншим членам родини, жертвував їм дрібку кожної страви.

Як і Ларів, культ Пенатів перетворився на державний культ Римської держави, кожне місто у Римській Імперії мало своїх Пенатів. В Римі громадські Пенати мали в центрі Форуму храм що називався Реґія (Regia), де були встановлені статуї у вигляді двох юнаків, озброєних списами. Ці юнаки символізували двоїстість Риму, походження й розвиток якого були пов’язані з латинськими та сабінськими племенами. У Римі шанували також старолатинських Пенатів, що мали спільні з Вестою вівтарі в Лавініумі; римляни вірили, що цих Пенатів привіз із-під Трої Еней. Консули й претори разом із жерцями щороку складали Пенатам обітниці. Імператор Август, що прагнув відновити старовинні римські традиції та релігійні практики, збудував присвячене в Римі Пенатам святилище у своєму палаці на Палатинському Пагорбі.

У переносному значенні пенати — рідна домівка.

[ред.] Джерела

• Словник античної міфології
• Joël Schmidt (2004). «Roman Mythology», ст. 20. Kent: Grange Books. ISBN 1-840136-898