Перечинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перечинський район

[[Зображення:\|120px]]

Основні дані

Країна:

Україна

Область/АРК:

Закарпатська область

Утворений:

1947

Населення:

32 026

Площа:

631 км²

Густота населення :

50.750 осіб/км²

Телефонний код:

380-

Населені пункти та ради

Районний центр:

м Перечин

Міські ради:

Сільські ради:

Міста:

Села:

Районна влада

89200, м. Перечин, пл. Народна, 16

Перечинський район – район Закарпатської області в Україні, який має унікальне географічне розташування. На заході межує зі Словацькою Республікою, на півночі – з Великоберезнянським і Воловецьким районами, на сході – зі Свалявським і Мукачівським, на заході і півдні – з Ужгородським районами Закарпаття.

[ред.] Історія

Найдавніше поселення, виявлене на землях сучасного Перечинського району – поселення пізнього неоліту (біля 20 тис. років тому) на околиці Перечина. В урочищі Гори виявлено кургани, які свідчать про поселення ранньо-залізного віку (VІІ століття до нашої ери). Люди обирали ці місця проживання через вигідне географічне розташування, сприятливі кліматичні умови та родючі землі, наявність у річках великої кількості риби, а в лісах – диких звірів, їстивних рослин та плодів.

На основі наукових досліджень вибудувано історичну хроніку району.

VІІ – IX століття – перше Болгарське Царство та Великоморавська держава;
IX – XI століття – період "Здобуття Батьківщини" угорцями, які, перейшовши через Карпатські хребти, ввійшли в Тисо-Дунайський басейн. Угорці в той час здійснювали військові походи на Італію, Німеччину, Болгарію, Візантію. Закарпаття у той час було "нічийною територією", знаходилось під певним упливом Древньоруської держави.
XII – ХІV століття. У 1241 році монголо-татари підкорили Закарпаття, але через рік відступили. У 1281-1321 роках значні території історичного Закарпаття, в т.ч. і Перечинщина входять до складу Галицько-Волинського князівства.
ХVІ – ХVIІІ століття. На початку цього періоду угорців перемогли турки, які потім протягом 160 років поневолювали країну. Перечинщина з 1690 року перебувала в складі Ужанської жупи. У цей час усе Закарпаття входило до складу імперії Габсбургів.
Друга половина XIX століття – початок XX століття. Район продовжував залишатися під владою буржуазно-поміщицької Угорщини.
1919 – березень 1939 року. Закарпаття входить до складу Чехословаччини. Кінець цього періоду означений подіями боротьби за Карпатську Україну, яка, зрештою, була проголошена. Проіснувала нова республіка офіційно, щоправда, лише один день.
Березень 1939 року – жовтень 1944 року. Окупація району фашистською Угорщиною.
Кінець 1944 – 1945 роки. У складі Закарпатської України.
1946 — 1991 роки. У складі Радянської України. У цей період (1947 рік) у складі Закарпатської області утворено Перечинський район.
З 1991 року район у складі Закарпатської області входить до незалежної Української держави.

[ред.] Географічне розташування і клімат

Рельєф території – гірська система з висотами над рівнем моря від 153 м до 630 м. В осінньо-зимовий період територія району знаходиться під упливом материкового клімату з характерною для нього континентальністю, у весняно-літнй – під дією вологого атлантичного клімату. Ці фактори викликають пізні весняні заморозки, значні снігопади і досить сильні вітри. Природа Перечинського району живописна і різноманітна. Низовину займають поля, луки. Пологі схили вкриті лісом, здебільшого букової породи. По території району протікають річки Уж, Лютянка, Туричка, Тур’янка, Шипот, що відкриває можливості розвитку малої гідроенергетики. Район має високий природно-рекреаційний і курортний потенціали. На його території знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду, зокрема: Державний заказник "Соколові скелі" у басейні річки Шипот, державний гідрологічний пам'ятник-водоспад у селі Тур’я Поляна. Район є одним із найбільш екологічно чистих регіонів області, про що свідчить і функціонування мережі санаторно-курортного та туристично-рекреаційного комплексу. Розгалужена мережа транспортних шляхів з'єднує районний центр із усіма населеними пунктами, а також містами та областями України. Район має можливості розвитку фарфоро-фаянсової промисловості, сировиною для якої є каолін. У праці угорського геолога Ліффа (1940 рік) наводяться дані про високу якість каолінових родовищ села Дубринич ї їх розробку в XIX столітті. Він посилається на Ріхттофа, який ще в 1860 році писав про родовище: “З відомих у Австрії фарфорових земель дубриницьке є найкращим. Дослідження, проведені в Імперській фарфоровій мануфактурі у Відні, показали, що до цієї сировини не потрібні ніякі домішки і що вона має кращий фарфор, ніж матеріали всіх інших родовищ Австрії... Вироби своєю прозорістю і раковим зломом нагадують китайський фарфор”. Є значні запаси сировини для будівельної індустрії – мармуризованого вапняку, андезито-дацитів, ліпаритів, глини буровато-жовтої, що можуть бути використані як декоративний і облицювальний матеріал. На території району розвідані 2 родовища глини бурувато-жовтої, які знаходяться в селах Порошково та Ворочево. Поклади з даних родовищ придатні для виготовлення цегли та черепиці. Ліси на території району займають площу 41,9 тис. га. Загальний запас деревини на цій площі – 12,1 млн. кб/м. Лісистість території становить 65,2 тис. га. Переважають букові насадження, частка яких дорівнює 85,0 відсотків загальних запасів від загальної площі. Основні бальнеологічні ресурси представлені родовищами вуглекислих вод. Найбільшу групу складають вуглекислі гідрокарбонатно-хлоридні натрієві води, характерні для зон розломів складчастих Карпат. До цієї групи належать води Зарічівського та Сімерківського родовищ. Відоме також Лумшорське родовища слабосульфідних вод. Загалом на території Перечинського району розвідано 13 джерел із цілющими водами. На території району знаходиться Тур’я-Полянський заказник. Район багатий і природними рослинними ресурсами. В лісах є можливість заготовляти екологічно чисті гриби, дикоростучі ягоди, зокрема суницю, малину, чорницю (місцева назва – яфини), ожину, брусницю та інші види.

[ред.] Населення

Із 31,8 тис. чол., які зафіксовані Всеукраїнським переписом населення 2001 року, у сільській місцевості мешкають 24,7 тис.чол., у міській – 7,1 тис.чол. За кількістю населення район посідає 12 місце в області, на один квадратний кілометр площі припадає у середньому по 50 чол. Трудові ресурси району дорівнюють 17,1 тис. чол. На території району знаходяться 24 сільські населені пункти, які входять до 14 сільських рад, та одна селищна рада з адміністративним центром району смт. Перечин. Сім населених пунктів мають статус гірських, зокрема, села Новоселиця, Турички, Вільшинки, Лумшори, Липовець, Полянська Гута, Тур’я Бистра.

[ред.] Пам'ятки історії та архітектури

У спадок від минулих століть мешканцям Перечинщини залишилися ряд пам'яток, які свідчать про багату історію району. Цінною пам'яткою дерев'яного зодчества Закарпаття є Церква св. Василя Великого у с.Лікіцари. Церква у Лікіцарах була збудована з ялини в XVII ст. триверхова, бойківського стилю. У 1748 р. церква була перебудована і набула сучасного вигляду. Зруби вкрили двосхилим дахом. Піддашшя і дах мають профільований карниз із цільного бруса. Над бабинцем – невисока квадратна башта з бароковим завершенням. Подібна до башти невелика главка увінчує гребінь даху над вівтарем. В селі Тур'я Ремета знаходиться історична пам'ятка XIX століття – меморіальна дошка листоноші, виготовлена і встановлена вдячними земляками, які високо оцінили життєвий подвиг поштаря Теодора Фекете, здійснений ним у далекому минулому.

[ред.] Дивись також

	Населені пункти Перечинського району

Міста:	Перечин
Села:	Вільшинки • Ворочево • Дубриничі • Завбуч • Зарічово • Липовець • Лікіцари • Лумшори • Маюрки • Мокра • Новоселиця • Пастілки • Полянська Гута • Порошково • Раково • Свалявка • Сімер • Сімерки • Туриця • Турички • Тур'ї Ремети • Тур'я Бистра • Тур'я Пасіка • Тур'я Поляна

	Закарпатська область

Райони	Берегівський · Великоберезнянський · Виноградівський · Воловецький · Іршавський · Міжгірський · Мукачівський · Перечинський · Рахівський · Свалявський · Тячівський · Ужгородський · Хустський
Міста обласного значення	Берегове · Мукачеве · Ужгород · Хуст · Чоп