Повість временних літ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ» — визначна пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, літописне зведення, складене у Києві на початку XII ст.

Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті временних літ»: 1-а — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень кін. XI ст. з доведенням розповіді до 1113; 2-а — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; 3-я виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина Володимира II Мономаха.

«Повість временних літ» — перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використані перекази, оповідання, повісті, легенди.

[ред.] Посилання

• Дональд Островський. Повість временних літ. Міжрядкове співставлення і парадосис.
• Основні зведення, що містять другу і третю редакції ПВЛ (Лаврентіївський, Іпатіївський, Новгородський перший літописи)
• Сканованi сторінки и розшифровка радзiвiлівського списку

Це незавершена стаття з літератури. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.