Приазовська височина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Приазовська височина підноситься на піденному сході України, в межах Донецької та Запорізької областей і відповідає південно-східному виступові Українського кристалічного масиву. На півночі височина межує з Придніпровською низовиною, на північному сході з Донецьким кряжем, на півдні та заході обмежована Причорноморською низовиною. Кристалічні породи (граніти, гнейси, сієніти та ін.), з яких складається основа Празовської височини перекриті переважно товщею лесів та лесовидних суглинків. Місцями вони виходять на поверхню.

Відповідно до залягання кристалічного фундаменту Приазовська височина поступово знижується з півночі (пересічні висоти 200-230 м.) на південь (висоти до 50-100м.). Найбільш підвищена північна частина височини є поділом між річками басейну Дніпра та річками, що впадають в Азовське море. Вододільні простори Приазовської височини слабо хвилясті, розчленовані річковими долинами, балками та ярами. Особливо густо розчленований рельєф у баейні річки Обиточної та в басейні верхньої течії річки Берди. У верхів`ях річки глибоко врізуються в кристалічні породи, утворюючи вузькі, часто стиснені скелями долини; в річищах багато порогів, є невеликі водоспади. На півдні і на півночі від головного вододілу річкові долини розширюються і набувають рівнинного характеру. Хвилястий рельєф Приазовської височини урізноманітнюється ізольованими підвищеннями – могилами. Одні з них насипані за давніх часів людиною (могили-кургани), інші являють собою виходи давніх кристалічних порід. Останні добре виявлені в рельєфі, з ними пов`язані найбільші висоти Приазовської височини:

• Бельмак-Могила (326 м., найвища точка височини);
• Токмак-Могила;
• Корсак-Могила;
• Могила-Гончариха та ін.

В межах Приазовської височини розташований заповідник Кам'яні Могили.