Пряме сходження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пряме́ схо́дження — в екваторіальній системі небесних координат дуга небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила, або кут між напрямком на точку весняного рівнодення та площиною кола схилення світила.

Пряме сходження є небесним еквівалетном земної довготи. І пряме сходження, і довгота відміряють кут на схід-захід вздовж по екватору, починаючи від довільно обраної нульової відмітки. Для довготи нульовою відміткою є Гринвічський меридіан; нульове пряме сходження відповідає точці весняного рівнодення — точці, в якій Сонце перетинає небесний екватор у березні, переходячі з південної півкулі до північної.

Пряме сходження вимірюють в годинах ( ^h ), хвилинах ( ^m ) та секундах ( ^s ), на схід від точки весняного рівнодення (іноді також в градусах).

Пряме сходження використовують для визначення місцеположення зірки та визначення часу, необхідного для досягнення зіркою певної точки на небі. Наприклад, якщо зоря з прямим сходженням 1^h 30^m 00^s знаходиться на вашому меридіані, то зоря з прямим сходженням 20^h 00^m 00^s буде на цьому меридіані через 18,5 сидеричних годин.

---

Джерело

• Використано матеріали зі статті в англійській вікіпедії.

---

Див. також Системи небесних координат