Птуха Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Птуха Михайло (1884, м. Остер, Чернігівщина - 1961) - Видатний статистик і демограф. У 1919-1938 рр. очолював організований ним Демографічний інститут, у 1940-1950 рр. – відділ статистики Інституту економіки АН України. Розробив схему вивчення демографічних процесів і запропонував методику її реалізації. Висновки М. В. Птухи у вивченні шлюбності та смертності населення здобули світове визнання. Велике значення мають його методи побудови сумарних таблиць смертності. У 1929 р. його було обрано дійсним членом Міжнародного статистичного інституту, і він брав участь у його сесіях.

Птуха Михайло (7. 11. 1884 — 3. 10. 1961), визначний демограф і статистик. Народився у м. Острі (Чернігівщина), д. чл. АН УРСР, член-кореспондент AH CCCP. Закінчив юридичний фак. Петербурзького Ун-ту в 1910, поглибив студії у Берліні й 1914 — 15 — у Лондоні; 1913 приват-доц. Петербурзького Ун-ту, з 1916 — проф. його відділу у Пермі. 1918 повернувся на Україну, де 1919-38 очолював Ін-т Демографії (з 1934 Ін-т демографії і санітарної статистики) АН УРСР, одночасно проф. Ін-ту Народився Господарства та ін. вищих шкіл у Києві; кількакратно заарештований (1934, разом з розгромом укр. статистики і після розстрілу його брата В. Птухи, видатного партійця, та ліквідації в 1937 — 38 Ін-ту Демографії як («шкідницького»), 1940-50 очолював відділ статистики Ін-ту Економіки АН УРСР; у 1945- 50 гол. її Відділу суспільних наук і чл. Президії.

П. автор понад 80 наук. праць з демографії, заг. теорії статистики, історії статистики. Найбільше уваги П. присвятив дослідам з демографії, які вів сам і з колективом Ін-ту Демографії; він же був і ред. праць інституту (10 тт.). Питання заг. і демографічної статистики з'ясовані у праці «Очерки по теории статистики населения и моральной» (П. 1916). У працях з ділянки теоретичної та прикладної демографії («Таблиці смертности для України 1896 — 1897» у «Записках Соц. — Екон. Відділу ВУАН», т. І. К. 1923; «Смертность народностей Європейской России в конце XIX века», К. 192-7; «Смертність у Росії і в Україні», К. 1928 тощо) П. обґрунтував ряд нових положень у демографії, що мають заг. значення; він розробив схему вивчення демографічних процесів та запропонував методику заповнення цієї схеми на практиці. У світову науку увійшли висновки П. з досліджень плідности, шлюбности і зокрема смертности (смертність немовлят, сумарні таблиці смертности). Важливе значення мають його екстраполяції потенційного населення УРСР від 1929 по 1937 й 1960, зокрема для вивчення наслідків голоду 1932 — 33 і війни 1941 — 45. Ця праця вийшла тільки у скороченні франц. мовою: «La population de l'Ukraine jusqu'en 1960» (Bulletin de L'Institut International de Statistique, т XXV, 3 вид. Гаґа 1931). Після ліквідації Ін-ту Демографії П. найбільше уваги присвятив історії статистики Росії й світу.

Поряд з наук. діяльністю П. брав участь у практичній роботі органів Центр. Статистичного Управління УРСР і СРСР, органів планування та охорони здоров'я; він також керував підготовкою демографічної гіпотези для УРСР на час другої п'ятирічки (1933 — 37), брав участь у підготові всесоюзного перепису населення 1959 тощо. П. був чл. Міжнар. Статистичного Ін-ту і брав участь у ряді міжнар. конференцій.