Радомишль
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення
| Радомишль | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Регіон: | Житомирська | ||||
| Район/міськрада: | ? | ||||
| Засноване/перша згадка: | 1150 | ||||
| Населення | 15 000 (2005) | ||||
| Площа: | 6.468 (тис.га) км² | ||||
| Поштові індекси: | 12200 | ||||
| Телефонний код: | +380-XXX | ||||
| Географічні координати: | 50°50' пн.ш. 29°23' сх.д. | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | {{{станція}}} | ||||
| До обл.центру: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| До Києва: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| Міська влада | |||||
| Радомишль, вул. М. Житомирська, 12. Тел: 4-42-06 | |||||
| Міський голова: | Пироженко | ||||
Радомишль, Радомисль , давня назва Мичеськ - старовинне місто на межі Київського i Житомирького Полісся, розташоване на лівому березі ріки Тетерів , районний центр Радомишльського району Житомирської обл. 10 500 меш. (1970).
Радомишль вперше згадується в літопису 1150 під назвою Мичеськ .Саме стародавня назва міста походить від ріки Мика; Микгород – сучасний район м.Радомишля за часів стародавньoї Древньо- Руської держави мало вигідне географічне розміщення, для побудови Городища, укріплення або стражі, адже з обох сторін омивається річками Тетеревом та Микою.Як свідчать перекази, та й у своїх працях згадує Михайло Грушевський , що на сучасному Микгороді було поставлено городище.Після монголо – татарської навали місто з Микгорода було перенесено на більш вигігдніше стратегічне місце,стрімкий лівий берег річки Тетерів.В роки польської колонізації місто було перейменовано в Радомисль.А після другої світової війни в Радомишль.В 1615 році архімандридом Єлисеєм Плетенецьким для потреб друкарні Печерського монастира в Радомислі була заснована папірня . У 1746-95 осідок Kиївських Греко-католицьких (уніатських) митрополитів, з 1795 — повітове місто Волинської, 1797 — Київської губерній. 1897 р. 11 200 меш. (у тому числі 1/3 євреїв), 1926 — 12900. Промисловість: лісова,хімічна,машинобудівна, харчова, пивоварна, будівельні матеріали, тощо.
[ред.] Доісторичні часи
Проживання людей на території Радомишля /Мичеськ стара назва/, та сліди господарської діяльності, сягають у глибоку давнину.Саме тут відкриті залишки поселень епохи пізнього палеоліту . Археологічні знахідки також свідчать, що на місці сучасного Микгорода в ХІ-ХІІІ ст. містилося городище і давньоруське поселення, яке за припущеннями багатьох вчених було західним прикордонним районом Київської Русі по річці Тетерів. В деяких селах Радомишльського району проходили земляні вали,які були споруджені для охорони краю.
У другій половині XIV ст. територія Радомишля і повіту потрапляє до складу Литовського князівства, а з 1569 року — під владу Польщі. Від тієї пори почалася колонізація поліських земель поляками. Селилися вони в лісах і шляхом вирубувуння та спалення лісових масивів здобували собі земляні наділи для господарювання.
Мешканці міста та околиць жили переважно з рільництва, лісового господарства/корабельний ліс/,збирання та заготівлі грибів,заготівлі сіна. Багатші мали корів, овець, коней. Розвивалися різні промисли — рибальство,мисливство, заготівля та вичинка шкір,боброве господарство, ставили млини, корчми, займались бортництвом,сільське господарство,хмелярcтво,вирощування льону,вироба кераміки для домашнього вжитку,ковальська справа,ткацтво килимів та сукна тощо.
З Радомишля і радомишльської землі походить значна кількість вчених,істориків письменників, поетів ,військовиків- генералів ,священників ,артистів, музикантів,викладачів та професорів різноманітних навчальних закладів. Виразними діячами в історії розвитку нашої держави можна назвати:
Бочвар Анатолій Михайлович [17(29).8.1870, Радомисль, — 11.9.1947, Москва], радянський вчений , засновник московскої школи в області металоведення , професор, доктор технічних наук (1917), заслуженний діяч науки и техніки РРФСР (1933). В 1908 заснував першу в Москві металургічну лабораторію. Основні праці по білим антифрикційним сплавам, сталистим чавунам, термичній обробці сірих чавунів. Праці : Дослідження білих антифрикційних сплавів, М., 1918.
В Радомишлі і в радомишльському повіті в 19 столітті жив і проводив свої дослідження в області природознавства,ботатіки і зоології видатний вчений природознавець Густав Бельке. 1860 р. Бельке разом з родиною поселяється до помістя Продубівка, яке перейшло в спадщину дружині Софії. Це Радомисльський повіт на кордоні з Київським Поліссям. Густав Бельке не залишився осторонь науки і досліджує природу Поліського краю. 1866 р. в Москві побачила світ його "історія натуральна Радомисля", а в Житомирі було надруковано дві його праці: "Про сарану та терміни її розмноження" (1860 р.) та "Про оводів, шкідливих для господарства..." (1861 р.).
В Радомишлі народився 29 жовтня 1894 року і провів своє дитинство Веледницький Абрам Маркевич в сім'ї службовця. Навчався на юридичному факультеті Київського університету У червні 1919 року вступив добровольцем до Червоної Армії. Після демобілізації повернувся до Києва, але юридична освіта його вже не цікавила, і він зайнявся філологічними студіями, почав писати і друкувати в єврейській періодиці вірші. Перша збірка його поезій "Прояснення" побачила світ 1922 року. Затим вийшли поетичні книжки "Прихід" (1928), "З молодим класом" (1932). У 1935 році закінчив аспірантуру Інституту єврейської культури при Академії наук УРСР. Захистив кандидатську дисертацію у 1947 році. Веледницький був знаний не лише як здібний критик і літературознавець, а й як талановитий перекладач на єврейську мову творів Т.Шевченка, М.Коцюбинського, багатьох сучасних українських і російських поетів. Брав активну участь у громадському житті, керував літературними гуртками. У роки сталінського терору Веледницького спіткала трагічна доля багатьох його побратимів по перу. Його заарештували 23 березня 1951 року в Києві, інкримінували типові звинувачення: шпигунство, націоналістична пропаганда, антирадянська діяльність. Потяглися моторошні місяці знущань, тортур, наруги над людською гідністю. Заздалегідь змонтований вирок "особливої наради" гласив: 10 років таборів суворого режиму з конфіскацією майна. П'ять літ прокидів за колючим дротом Веледницький. Наприкінці 1955 року після перегляду справи був звільнений і реабілітований. З надірваним здоров'ям повернувся до Києва. Помер 19 жовтня 1959 року.
Рива Наумівна Балясна - народилася 8 березня 1910 р. також в Радомишлі на Житомирщині. В ранньому дитинстві лишилася без батьків і виховувалася в дитбудинку. З п'ятнадцяти років розпочала свою трудову біографію — навчалася у взуттєвому фабзавучі, працювала робітницею пошивочного цеху Першої взуттєвої київської фабрики. Закінчила Київський ІНО та аспірантуру при Інституті єврейської культури АН УРСР. Під час Великої Вітчизняної війни перебувала в евакуації, в м. Уфі. Перша поетична збірка єврейською мовою «Переклик» побачила світ у 1934 р. Друга — «Світлі дороги» — 1940 р. Низку книжок видано в перекладі українською та російською мовами: «Стихи» (1934), «Дівчина з Іванкова» (1947), «Юнь моя», «Снег и тишина» (1961), «В серці не згасаючи» (1967), «Вітри крилаті» (1971), «Четверть века» (1973). На початку свого творчого шляху Балясна належала до письменницьких ораганізацій «Молодняк», ВУСПП. Брала активну участь у літературному житті республіки, будучи членом єврейської секції СПУ та редактором у видавництвах. 6 травня 1952 р. письменниця була заарештована за звинуваченням у контрреволюційній націоналістичній діяльності. Під час слідства вона тяжко захворіла. Незважаючи на це, рішенням Особливої наради від 23 серпня 1952 р. Балясна була засуджена на 10 років концтаборів. По прибутті до зловісно знаменитої залізничної станції Інта неподалік Воркути, де було призначено відбувати строк покарання, Балясну просто з вагона на ношах перенесли в табірну лікарню. В табірному пункті для в'язнів-інвалідів письменниця перебувала понад чотири роки. На початку 1956 р. була звільнена внаслідок перегляду її справи і реабілітації за відсутністю складу злочину. Рива Балясна померла 1 жовтня 1980 р. в Києві.
Самоплавський Валерій Іванович - Народився 28.02.1952 в м.Радомишлі Житомирської області.Батько довгий час був головою Радомишльського колгоспу. Закінчив Українську сільськогосподарську академію, факультет лісового господарства. 08.1974-06.1977 – помічник лісничого, 06.1977-09.1981 - лісничий Комарівського лісництва, Тетерівський досвідно-виробничий лісгосп Київської області.09.1981-08.1982 – головний лісничий, 08.1982-06.1985 – директор Баранівського лісгоспзагу Житомирської обл. 06.1985-02.1986 – головний інженер, 02.1986-04.1987 – начальник Житомирського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель. 04.1987-07.1994 - Міністр лісового госп. України. 06.07.1994-14.10.1994 - 1-й Віце-прем'єр-міністр України. 10.1994-07.1997 - Міністр лісового госп. України. 1989-91 – народний депутат СРСР (тер. виб. окр. N 490, Львів. обл.) Чллен Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (11.1997-02.1999). Член Товариства лісівників України. Заслужений лісівник України (1986). Почесна відзнака Президента України (08.1996). Орден "За заслуги" II ст. (09.1999). Почесна грамота КМ України (03.2002 )
http://www.cvk.gov.ua/pls/vd2002/WEBPROC3V?kodvib=400&kodkand=8763
Михайло Іванович Севрук-Професійний музикант, композидор, диригент i аранжувальник - народився 1.9.1950 p.в Радомишлі, працював (1976-1996)p. артистом та асистентом диригента Заслуженого Академічного Симфонічного оркестру Державної телерадіо компанії України.Після закіннчення музичної школи в м.Радомишлі та Житомирського музичного училища ім.В.С.Косенко був одним з перших випускників школи котрий поступив до Київської консерваторії /1973-1978/(Музична Академія ім.П.І.Чайковського)./1980 -1995/ року працював викладачем Київського Державного музичного училища ім. Р.М.Глієра по класу гобоя. В роках 1991 - 1995 у складі симфонічного оркестру Держтелерадіо України під керівництвом Володимира Сіренка неодноразово виїзджав на гастрольне турне по Європі.Незабутні концерти і враження від концертів Парижа, Мадрида, Мюнхена, Барселони та багатьох інших міст.В Парижі оркестр грав концерти майже у всіх престижних залах і театрах. На даний час проживає в Чеській республіці.Займається концертною,диригентською ,композиторською та педагогічною діялністю.Являється автором творів для гобоя,флейти,фортепіано та різноманітних камерних ансамблів.
http://www.volny.cz/tvecerkova/hoboj.htm
Юрій Міненко , народився в місті Радомишлі Житомирської області. Навчався в музичній школі м. Радомишля а потім в Житомирському музучилищі ім. В.С.Косенка. Після закінчення музучилища поступив на вокальний факультет Одеської Музичної Академії і..А.В.Нежданової. Має рідкий за природою голос сопраніно або високий тенор, контр-тенор. 2001 - лауреат всеукраїнського конкурса "Голос України" м. Київ. Україна 2001 - лауреат міжнародного слов’янского фестивалю м. Париж Франція. 2003 – спеціальна премия "Кращий контр-тенор" на міжнародному конкурсі оперних співаків ім. Франціско Вінас, м. Барселона Іспанія. 2004 - гран-при на міжнародному конкурсі ім А.Б. Солов’яненка, м. Донецьк, Україна. 2004 - лауреат міжнародного конкурса молодих оперних виконавців ім. М.А. Римського-Корсакова м. Санкт- Петербург
Юрію Міненко є постійним членом Сант-Путербургського музичного колективу під назвою Оркестр Катерини Великої, який був зоснований в листопаді 2001 року Російським фондом старовинної музики та є першим в Росії професійним барокним струнним оркестром.Юрій Міненко після закінчення аспірантури викладає клас вокалу Одеській Музичній Академії і..А.В.Нежданової За свідченнями медій Юрій Міненко був запрошений до славнозвістрого Віденського оперного театру де буде виконувати партію в ролі Зібеля в новій постановці опери „Фауст“ Гуно.
Українське походження має Херб Алперт засновник оркестру /Tijuana Brass/ ХЕРБ АЛПЕРТ ЭНД ТИХУАНА БРАСС, Херб Алперт ( p.31 березня 1935, Лос-Анджелес) , американський джазовий трубач, композитор, аранжувальник і керівник оркестру більше відомий як cпіввласник однієї з найбільших і найуспішнійших на протязі останніх тридцяти років компаннії грамзапису A&M Records.Батько його Лейба Алперт походить із м.Радомишля(Київська губернія) Житомирської області.Був також музикант- трубач.
Їм записано велику кількість музики на громофонні диски.Оркестр під його керівництвом супроводжував багатьох видатних американських джазових співаків в театрах та концертних залах на Бродвеї.
http://www.last.fm/music/Herb+Alpert+and+The+Tijuana+Brass/The+Very+Best+Of?autostart
Тетерів , ріка на Придніпровській височині і Поліссі, права притока Дніпра.Гранітні утвари, які зявляються на пагорбах р. Тетерів в район. Радомишля, а потім переходять в скалисті береги Коростишева та Житомира, дають підстави говорити ,що саме в Радомишлі починається Волинська Височина. Довжина ріки- 365 км, сточище — 15100 км2. До Радомишля — у межах українського кристалічного масиву тече вузькою долиною з крутими схилами, річище порожисте; у пониззі, в межах Полісся, долина Тетерева розширюється до 4 км, ширина річища 40 — 90 м, впадає в Київське водоймище. Основне живлення снігове і дощове. Найбільші притоки: Гнилоп'ять, Гуйва, Здвиж (праві),Міка (ліва), Ірша (ліва). Замерзає в грудні, скресає у березні. Сплавна, у пониззі судноплавна. Міста на Тетереві: Житомир, Коростишів, Радомишль.
Недалеко від міста розташована палеолітична Радомишльська стоянка.
[ред.] Література
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
