Роман філософський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Рома́н філосо́фський — великий епічний твір, в якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція автора.
Як окремий жанр сформувався в епоху Просвітництва (Вольтер — «Кандід, або Оптимізм», «Простодушний», «Мікромегас»; Д. Дідро — «Жак-фаталіст та його господар»), виник з необхідності популяризації філософії раціоналізму, сатиричного зображення суспільних норм, законів і політичних подій.
У 20 ст. великого поширення набуває роман соціально-філософський, де у концентрованому вигляді викладаються філософські переконання письменника, його історична концепція, глобально осмислюється історична епоха. Класичними у такому жанрі є твори А. Франса «Боги жадають», «Сучасна історія», «Таїс», «Острів пінгвінів», «На білому камені».
Елементи філософського роману притаманні притаманні українській лірико-філософський романістиці (О. Гончар — «Собор», «Циклон», «Твоя зоря»; М. Стельмах — «Чотири броди», «Правда і кривда»), соціально-політичним, утопічним романам В. Винниченка: «Сонячна машина» (антиутопія), «Нова заповідь», «Вічний імператив». До цього жанрового різновиду звертаються сучасні письменники («Дім на горі», «Три листки» В. Шевчука та ін.).

[ред.] Література

• Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 611-612