Русизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Русизм — в українській мові невмотивоване запозичення з російської мови, що виникло внаслідок русифікації та повсякденних масових мовних контактів українського населення з носіями російської мови.

До русизмів відносять:

• окремі слова, наприклад:
  • тормозити замість гальмувати, порівняйте рос. тормозить;
  • самольот замість літак, порівняйте рос. самолёт;
  • січас замість зараз, порівняйте рос. сейчас;,
• зросійщене значення співзвучного українського слова, наприклад:
  • неділя в значенні тиждень, порівняйте рос. неделя;
  • гостра біль замість гострий біль;
  • по кордону замість уздовж кордону, порівняйте рос. по границе;
• зросійщена вимова українського слова, наприклад:
  • налєво замість наліво, порівняйте рос. налево;
  • пашли! замість пішли! (ходімо!), порівняйте рос. пошли!.
• скальковані російські словотворчі моделі, наприклад:
  • співпадати замість збігатися, порівняйте рос. совпадать;
  • самий розумний замість найрозумніший, порівняйте рос. самый умный.
• скальковані російські вирази, наприклад:
  • шкода до сліз замість шкода, аж плач бере, порівняйте рос. жалко до слёз;
  • кидатися в очі замість впадати в око, порівняйте рос. бросаться в глаза;
  • залізна дорога замість залізниця, порівняйте рос. железная дорога.

Разом із тим, не всі елементи, що здаються русизмами, є такими, адже поза літературною українською мовою залишилися й давньоукраїнські слова, які були відкинуті тими, хто упорядковував літературну мову наприкінці XIX ст. Сюди відносяться такі слова, як наприклад, строїти (= будувати), город (= місто). Ці слова подаються як українські ще на початку XX ст. упорядником «Словаря української мови» Грінченком, але до складу сучасної літературної мови не входять.

Русизми суть особливо характерні для суржика, а також для російськомовних, які говорять українською, але погано її опанували. У написанні наукових, публіцистичних та літературних творів рекомендується уникати русизмів (це, звичайно ж, не стосується русизмів, вжитих свідомо — для характеристики особи або персонажу). Це ж стосується й літературного мовлення. Вживання русизмів знижує літературну вартість мови, зводячи її до рівня просторіччя.