Самойловичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Самойло́вичі, гетьманський рід, який походить від Самуїла, свящ. ім. Ходоркова на Сквирщині, а згодом пароха в м. Красному Колядині, Прилуцького полку.

З кількох синів йото, троє з яких були свящ. в Лебедині й Ромні, — Іван, гетьман України. З його синів, Семен (близько 1660 — †85), одружений з онукою гетьмана Івана Сулими, був полковником стародубським (1680 — 85) і наказним гетьманом (1679-80). Другий син, Григорій Самойлович (†1687), зять гетьмана Івана Брюховецького, був полковником чернігівським (1685 — 87) і наказним гетьманом (1687). Завзятий противник Москви, він був заарештований росіянами Коломацького перевороту й страчений ними в Сєвську. Наймолодший гетьманич Яків С. († 1695), який заступив брата Семена на полковництві стародубському (1685-87), був заарештований разом з батьком і засланий до Єнісейську, а потім до Тобольську, де й помер. Небіж гетьмана, Михайло Самойлович, був полковником гадяцьким (1678-87) і дістав звання московського стольника. За участь у змові проти гетьмана І. Мазепи був засланий 1692 до Тобольську.