Святий Георгій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Святий Георгій, Георгій Переможець (грецькою мовою: агіос Георгіос) - святий, мученик і воїн, патрон візантійських імператорів, а пізніше і руських князів. Святий Георгій є однією з найвідоміших постатей в християнському світі, його історія надихала митців протягом століть.
Зміст |
[ред.] Біографія
Святий Георгій народився у III столітті в Каппадокії. Він походив із князівського роду. Його батько обіймав високу посаду в римському війську, однак незабаром його скарали на смерть за Христа, і мати з дитиною переїхала до свого маєтку в Палестину, у місто Ліди. Вона присвятила життя вихованню сина, навчила його Святому Письму. Часто розповідала про християнських мучеників і про доблесний подвиг його батька. Святий Георгій вступив на військову службу і завдяки своїм здібностям і мужності, виявлених у боях, вже в молодості одержав звання полководця і трибуна при імператорі Діоклетіані. Він стає радником, супутником, наближеним імператора. Однак, коли Діоклетіан почав гоніння на християн, Святий Георгій не вагаючись відмовився від слави, почестей і земних благ і встав на захист віри свого батька – християнства. Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім'я віри Церква нарекла його Побідоносцем.
[ред.] Шанування Святого Георгія
Шанування Святого Георгія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. Георгій став святим патроном візантійських імператорів, а пізніше і руських князів, у яких ім'я Георгія стає улюбленим. На Русі Святий Георгій відомий з часів прийняття християнства наприкінці X століття. Він з'явився серед інших християнських святих із Візантії, де шанування його мало вже багатовікову традицію.
Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Георгія Побідоносця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв Святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі.
Особливо багато для утвердження шанування Святого Георгія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім'я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр'єв, тобто Георгія місто. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів не зберігся.
День освячення першого на Русі храму Святого Георгія – 26 листопада 1051 р. – був відзначений установленням щорічного святкування цієї події. Він увійшов у народну пам'ять під назвою дня Юрія, або осіннього Георгія. З тих пір в південноросійських землях Георгій стає ледве не першим у сонмі православних святих.
[ред.] Храми присвячені Георгію
Храми, присвячені Георгію, споруджуються у всіх землях Русі. З X по XIII століття георгіївські церкви услід за Києвом і Володимиром були побудовані в Новгороді, Каневі та інших містах. Під час служб в них читали уривки з Житія і чудес Святого Георгія.
Одеса з дня свого заснування перебуває під особливим духовним заступництвом Святого Великомученика і Побідоносця Георгія. Його зображення присутнє на старому гербі нашого міста. Багато видатних одеситів і градоправителів були георгіївськими кавалерами.
Однак у місті ніколи не було церкви, яка носила б ім'я Св. Великомученика. Історичну справедливість відновлено лише за наших днів. Єдиний Свято-Георгіївський храм м. Одеси розташований на території 411-ї батареї, наповнюючи Меморіальний комплекс бойової слави нашого міста особливим духовним змістом. У дерев'яній однокупольній красуні-церкві багато молільників. Поминальні служби про полеглих воїнів “Душу свою, за други своя положивших” поєднуються з Божественною Літургією, за якою возносяться до Престолу Царя Небесного прохання про жертводавців існуючого і майбутнього храму. Настане час, і золотий купол червоно-цегельної під розшивку церкви (червоний колір – колір мученицької крові), встромиться в бездонне небо. Зажевріє ще одна молитовна лампада перед іконою Всехвального Чудотворця і Побідоносця Георгія.
[ред.] Орден Святого Георгія
Поступово в Росії склалася логічна система найпопулярнішої і найбажанішої нагороди за військові подвиги – інститут ордена Святого Великомученика і Побідоносця Георгія. Він був за¬тверджений імператрицею Катериною Другою 26 листопада 1769 р. У статусі його, зокрема, говорилося: “…Удостаивается же оного (ордена) единственно тот, кто не только обязанность свою исполнял во всем по присяге, чести и долгу, но сверх сего ознаменовал себя на пользу и славу российского оружия особенным отличием. Орден получал тот, кто, лично предводительствуя войском, одержит над неприятелем, в значительных силах состоящим, полную победу, последствием которой будет совершенное его уничтожение”. У статусі ордена підкреслювалося: “Сей орден никогда не снимать, ибо заслугами оный приобретается”. Орден мав чотири ступені. За перші сто років існування нагороди орден lV ступеня за хоробрість в бою одержали 2239 чоловік, lll ступеня – 512, ll – 100 і l – всього 25 чоловік. Серед нагороджених найвищим, I ступенем, були такі славетні імена, як П.А. Румянцев, Г.А. Потьомкін, О.В. Суворов, М.І. Кутузов, М. Б. Барклай-де-Толлі. Але тільки четверо за всю історію російської армії і флоту удостоїлися усіх чотирьох ступенів ордена Св. Георгія: М.І. Кутузов, М.Б. Барклай-де-Толлі, І.Ф. Паскевич, І.І. Дибич-Забалканський.
У 1807 р. Олександр Перший дав можливість і нижнім чинам прикрасити свої мундири Георгієм – при ордені Святого Георгія засновується спеціальна нагорода для нижчих чинів – “Знак отличия Военного ордена”. У 1856 р. “солдатський орден” був також розділений на чотири ступені: I і II – золоті хрести, III і IV– срібні. Кавалерами повного банта, усіх чотирьох ступенів, ставали найхоробріші та наймужніші воїни. У народі вони користувалися особливою повагою.
Орден Святого Георгія і всі пов'язані з ним нагороди було скасовано після Жовтневої революції, однак пам'ять у народі про цю шановану нагороду не зникла.
Введення в армії погонів взимку 1943 р., а трохи раніше орденів Олександра Невського, Суворова, Кутузова викликало у військах буквально сплеск наснаги і бойового духу. Золоті погони і ордени з іменами російських полководців нагадали воїнам Червоної Армії про ратні подвиги пращурів. Коли у тому ж 1943 р. було засновано солдатський орден Слави трьох ступенів, які почали носити на георгіївській чорно-жовтогарячій стрічці, солдати, що пройшли імперіалістичну, заговорили, що ось-ось відродиться “Єгорій” – Георгіївський Хрест.
Коли червоний прапор здійнявся над поверженим Берліном, переможців було нагороджено медаллю “За Перемогу над Німеччиною”, які носили на георгіївській стрічечці.
Орден Святого Георгія і солдатський Георгіївський Хрест як вищі військові нагороди за бойові відзнаки відродилися 25 серпня 2000 р. Указом Президента Росії. Так ланки історичного ланцюга возз'єдналися.
[ред.] Свята
Пам'ять живих – це символ продовження життя тих, хто переступив поріг вічності.
Святий Георгій близький людям, що пройшли важкими дорогами Великої Вітчизняної війни, які відстояли свободу і незалежність Батьківщини, що зробили вирішальний внесок у Перемогу, у справу визволення людства від фашистського поневолення, порятунку світової цивілізації від фашистських вбивць. Символічно, що Велика Вітчизняна війна закінчилася 6 травня 1945 року – у день пам'яті Святого Великомученика Георгія Побідоносця.
[ред.] День загибелі
День загибелі Святого Великомученика – 23 квітня (6 травня н.с.) – відзначається Православною Церквою і віднесений до числа церковних свят. До Георгія звертаються з проханням про здоров'я душевне та тілесне, про родючість землі, про допомогу і за¬ступництво у боротьбі з ворогами рідної землі. Такі численні «обов'язки», очевидно, й забезпечили святому широку славу і поклоніння багатьох народів.
[ред.] Святий Георгій - покровитель
- Святий Георгій - покровитель Англії.
У підготовці статті використано історичні мініатюри Б. Костіна і Георгія Алексєєва
