Сембратович Сильвестр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сильве́стр Сембрато́вич (1836—1898), з 1885 р. митрополит галицький, з 1895 р. кардинал, який у цій ролі був «сином» папи римського. Небіж митр. Йосифа Сембратовича. У москвофілів неодноразово виникали конфлікти з вищими церковними властями Галичини.

Народився на зах. Лемківщині в с. Дошниці в свящ. родині; теологію закінчив у Римі, висвячений 1860. З 1863 — префект Духовної Семінарії у Львові, з 1868 — проф. догматики у Львівському Ун-ті, з 1878 архипресвітер митрополичої капітули. 1870 разом з о. Ю. Пелешем заснував богословський ж. «Рускій Сіонъ»; з о.Пелешем і о. О. Лепким склав для народу «Изборникъ благопотребныхъ церковныхъ чиновъ и службъ» (1870) та видав перший молитовник народився,мовою (1879). 1878 іменований єп. помічником для митр. Йосифа Сембратовича, з 1882 — львівським адміністратором і 1885 гал. митр. Сембратович скликав 1891 провтціяльний синод у Львові, 1884 заснував дівочий вінститут під управою Сестер Василіянок і 1889 збудував нову духовну семінарію у Львові, заснував священиче Товариство св. Павла, що провадило народився місії і видавало рел. кн., та Товариство св. Петра, що допомагало бідним парафіям. Заходами С. 1885 створено нову гр.-кат. епархію у Станиславові; зреформовано й активізовано Василіян; 1892 засновано нове згромадження Сестер Служебниць і 1897 була проведена реформа Сестер Василіянок. 1894 папа Лев XIII іменував С. кардиналом. У кін. життя Сембратович приєднався до угодовецької т. зв. «нової ери», але пізніше відійшов від політики.